Продовжуємо серію інтерв’ю з провідними веслувальниками країни напередодні головного національного старту року – особистого чемпіонату України пам’яті Вячеслава СОРОКІНА. Слідом за Олегом КУХАРИКОМ, Павлом АЛТУХОВИМ, Марією КІЧАСОВОЮ-СКОРИК та Людмилою ЛУЗАН в рубриці «Перед стартом» бронзовий призер чемпіонату Європи-2019 серед молоді Дмитро ДАНИЛЕНКО:
- Дмитре, як настрій за кілька днів до початку головного національного старту року?
- На даному етапі підготовки поки не відчуваю передстартового хвилювання. Тренування йдуть повним ходом, набрав непогану форму. Залишилося тільки ії втримати. Хвилювання немає, я впевнений, що все буде, як треба.
- Річна перерва в змаганнях якось позначилось на психологічному стані?
- Так, це позначається психологічному стані, адже плани та цілі на нинішній рік були зовсім інші. Але гонки відновлені. Буде і чемпіонат України, і, дай Бог, чемпіонат Європи. Для мене перенесення Олімпійських ігор в плюс, тому що я ще достатньо молодий спортсмен та стаю тільки сильніше, а лідерам світового спринту – а орієнтуюсь тільки на них – вже за тридцять, чи близько до цього віку. Для них, гадаю, перенесення Ігор не на користь. Таким чином, те, що Олімпіада буде наступного року, мій козир.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ-2019. ПІДСУМКИ
- На минулорічному чемпіонату світу ви були близькими до завоювання олімпійської ліцензії відразу в двох видах програми. Як оціните виступ на цих змаганнях?
- Я незадоволений лише двома моментами: тим, що не потрапив в головний фінал в спринті, і тим, що з пацанами не потрапив у фінал змагань байдарок-четвірок. Що стосується особисто мене, то тут враження від виступу на дистанції 200 метрів неоднозначні. Ми вже провели зі старшим тренером збірної Миколою Кремером прийшли до висновку, що я «перегорів» у півфіналі. Так чекав цієї гонки, так готувався. Так перед стартом бив себе в груди, мовляв, зараз вийду у фінал. Але не вийшло…
Але я розумію, що у мене ще є шанс поборотися за олімпійську ліцензію, у мене є ще запас за віком. Я буду становитися тільки сильніше. Я відчув рівень кращих спринтерів світу. Я двічі стартував поруч з олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу британцем Ліамом Хітом, навіть на першому «полтиннику» обганяв його у попередньому заїзді. Щоправда, за рахунок свого досвіду та сили в цій гонці переможцем вийшов саме він. В цілому, я задоволений собою, адже я виграв фінал В, що, наскільки я знаю, є кращим виступом українців, коли спринт став олімпійським видом.
СПРИНТ
- У всіх гонках ви були в першій трійці. Давайте їх згадаємо. Отже, гонка №1…
- Я стартував по сусідній доріжці із Хітом. Моя задача була – не відстати від нього на багато. Про виграш поки зарано говорити. Виходив з бойовим настроєм, заряджений, без страху, звісно адреналін зашкалював. Взагалі, я нікого із суперників не боюся, особливо після того, як на шляху у фінал Європейських ігор обіграв кількох досвідчених спринтерів. Тоді я зрозумів: «Всі люди, у всіх забиваються м’язи, і всі, навіть Хіт, можуть помилятися». Взагалі, кожній гонці віддавався максимально.
- Якісь висновки були зроблені після попереднього заїзду?
- Так. Тренер сказав, що по ходу дистанції треба більше потужності прикласти, що треба від суперників відриватися не за рахунок того, що я маленький та спритний, а саме за рахунок потужності. До речі, в період підготовки до сезону ми чимало часу присвятили саме роботі на потужність та швидкість.
- Ви сказали, що добитися результату завадив зайвий настрій. На чому це сказалося?
- На моменті старту. Я заїхав в «пастку» десь за п’ять секунд до команди стартера. Від такого наднастрою у мене в очах потемніло. Серце трохи не вискакувало з грудей. Говорю себе: «Діма, Діма, спокійно» та від’їхав трохи назад, а тут вже пролунало: «Ready, set, go!». І, таким чином, я зробив старт не так, як я вмію, втративши дорогоцінні частки секунди. Був би, що називається, «мій старт», я би вилетів від Хіта. А так я стартував третім, і третім фінішував. Вперше в житті у мене такий стан був на старті. Треба навчитися справлятися з емоціями.
23 серпня 2019 року. Сегед. Чемпіонат світу. 200 м. Півфінал. Дмитро ДАНИЛЕНКО конкурує з олімпійським чемпіоном, дворазовим чемпіоном світу в спринті Ліамом Хітом
- Це було вперше в житті, напевно через це, що і гонки такого рівня відповідальності у вас в житті ще не було…
- Так, згодний з вами.
- У підсумку до фіналу не вистачило 0,02 секунди – рівно стільки ви поступилися шведу Меннінгу, який показав результат 34,50 секунди…
- Було дуже і дуже досадно. Розумів, що десь трішечки недопрацював. Але знав, що в мене ще є шанс. Це досвід. Досвід – це неправильно прийняте рішення. Зробили висновки – рухаємося далі
- Налаштуватися на фінал В було проблемою?
- Абсолютно. Я і спав спокійно, і зранку у мене не було зайвого хвилювання. Я був впевнений, що стану переможцем цієї гонки. Фінал В пройшов так, як мав пройти півфінал: спокійно, агресивно та сильно, без жодних огріхів за технікою. Все було класно. Це була краща гонка в моєму житті.
- Чи реально, в наших українські реаліях, на рівних суперничати на рівних, а можливо й перемагати, такого монстра сучасного спринту як Ліам Хіт?
- Звісно, так. Я вже з ним суперничав на рівних – в попередньому заїзді програв йому десь півкорпусу. Але він дуже міцний. Інші теж міцні, але Хіт міцний по-особливому. Але й він може зробити помилку, що показав фінал, де він допустив осічку на старті. Втім, це відставання він ліквідував упродовж дистанції та здобув перемогу.
«ЧЕТВІРКА»
- Байдарці-четвірці, де компанію вам складали Кирило Черноморов, Іван Семикін та Денис Лахманов, не вистачило 0,6 секунди до виходу у фінал…
- Могли потрапляти до фіналу і боротися за олімпійську ліцензію. Це було нам по силах. Вважаю, що припустився помилки як загребний. Я побачив, що втрачаємо хід, та вирішив, що фініш треба піти раніше, ніж планувалося. Ми пішли цей фініш, і за метрів п’ятдесят ще втримували позицію в трійці, але стали четвертими. Якщо б розпочали заключний відрізок пізніше, можливо, змогли б потрапити у фінал. Як було б в реальності, складно сказати.
24 серпня 2019 року. Сегед. Чемпіонат світу. 500 м. Байдарка-четвірка у складі Дмитра ДАНИЛЕНКА, Кирила ЧЕРНОМОРОВА, Івана СЕМИКІНА та Дениса ЛАХМАНОВА бореться за вихід у фінал
КАРАНТИН
- Поговоримо про нинішній рік. Карантин вибив з колії?
- Так, але не можу сказати, що на сто відсотків. Після Італії два тижні був вдома, у Новомосковську, на самоізоляції, далі почав тренуватися – звісно, не з такою інтенсивністю, як на передсезонних зборах – по одному разу на день. Трохи лякали невизначеність зі спортивним майбутнім. У зв’язку з цим, навіть почав працювати на роботі, яка не пов’язана зі спортом.
Тож, звісно, карантин позначився на моєму стані – на вазі, на силі та, можливо, якоюсь мірою на психології. Втім, з початком централізованих зборів я швидко повернув кондиції і знаходжуся в гарному стані.
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ-2020
- Які очікування від чемпіонату України?
- Серед конкурентів – ті хлопці, спортсмени збірної України, з якими я зараз тренуюся на зборі в Дніпрі. Які очікування? Як завжди: тільки перемога. Також планується виступ в байдарці-четвірці збірної України. Мабуть, у тому ж, складі, що і на чемпіонаті світу, але точно не можу сказати. Треба виправити помилку, що була у Сегеді, та й просто промоніторити наш стан.
- В цілому, цілі на сезон?
- Відібратися в збірну України на чемпіонат Європи та боротися там за медалі. Але поки що всі думки про виступ в «одиночці». Коли відберусь, тоді і поговоримо детальніше про Євро.
16 червня 2019 року. Дніпро. Фінальний заїзд в спринті став прикрасою чемпіонату України
Пресслужба ФКУ