Розпочинаємо серію інтерв’ю з провідними веслувальниками країни напередодні головного національного старту року – особистого чемпіонату України пам’яті Вячеслава СОРОКІНА. Відкриває рубрику срібний призер Європейських ігор-2019, найсильніший байдарочник України останнього олімпійського циклу (500 та 1000 м) Олег КУХАРИК.
За підсумками 20-хвилинної розмови робимо висновок: перед нами вже не просто талановитий хлопчина, який має вже за плечима чимало нагород міжнародного рівня, перед нами вже серйозна людина, яка дає зважені, іноді доволі жорсткі, оцінки своїм поступкам та чітко знає, чого хоче від життя. А це вже зовсім інший рівень. Хочеться вірити: олімпійський
- Олеже, вже майже рік у веслувальників не було змагань. Як живете без гонок?
- Спочатку, коли змагання тільки відмінили, було складно уявити, як них жити, адже нас лишили справжнього спортивного життя, де є постійна боротьба за перемоги, своя неповторна атмосфера. Більше того, ми із моїм напарником Сашою Сиромятниковим дуже серйозно готувалися та були налаштовані на боротьбу за олімпійську ліцензію. Все йшло дуже гарно, човен добре їхав. І тут ось така сумна новина. Спочатку дуже засмутився. Втім, далі прийшов до думки: що не робиться, то до кращого. Значить, у нас ще рік, щоб краще підготуватися до олімпійського відбору.
Хоча прийшлося все починати спочатку. Таким чином, через те, що змагання були перенесені на літо, передсезонна підготовка також, була перенесена - на травень-червень.
МИНУЛИЙ РІК
- Поговоримо про минулий рік. На Європейських іграх ви з Олександром Сиромятниковим завоювали для України першу за багато років медаль великих міжнародних змагань в олімпійській байдарці, ставши срібними призерами змагань. Але головний старт – чемпіонат світу, де йшла боротьба за олімпійську ліцензію, ви все ж таки програли. Ваш стислий коментар за підсумками 2019-го?
- Так, медалі – це добре. Навколо нас був ажіотаж. Але після невдалого виступу на чемпіонаті світу той успіх відразу забули. В спорті без поразок не буває і ії треба було пережити. Грубо кажучи, я отримав такий собі «підсрачник» долі. Грубо, але так воно є. Отримав і зробив певні висновки для себе.
На виступ в «двійці», як на мене, вплинула низка факторів. На мій погляд, неправильно була побудована підготовка, хоча ми з Сашою відпрацювали по максимуму. Вплинув і психологічний фактор, адже перед нами стояла дуже серйозна задача – завоювання олімпійської ліцензії.
26 червня 2019 року. Мінськ. Олег КУХАРИК (зліва) та Олександр СИРОМЯТНИКОВ - срібні призери Європейських ігор
24 серпня 2019 року. Сегед. Олександр СИРОМЯТНИКОВ та Олег КУХАРИК фінішували четвертими в своєму півфіналі, на відстані 0,1 секунди від фіналу, читай від олімпійської ліцензії
- Перемога в попередньому заїзді була досягнута в блискучому стилі, отримавши десятки тисяч переглядів та тисячі захоплених відгуків. Тож були передумови для успішного виступу взагалі, чи не так?
- Напевно неправильно розклали сили, і за відчуттями попередній заїзд для нас був, немов останній постріл. Тому півфінальна гонка вийшла у нас дуже складною і в підсумку нам не вистачило лише 0,1 секунди.
Вважаю, що вплинув на мене і виступ на «п’ятисотці». Гонки на чемпіонаті світу – це неабияке і фізичне, і емоційне навантаження. Так, це було моє власне бажання – виступати в одиночці, хотів, так би мовити, прикормити своє его і ще раз довести, що я і в одиночці можу показувати високий результат, а не тільки в командному човні. Але, як показало життя, це було помилкою. Наступного разу десять раз подумаю, як розподіляти сили.
ПЕРЕДСЕЗОННА ПІДГОТОВКА
- З нового сезону ви стали працювати в збірній України під керівництвом Сергія Дубініна…
- Побудова підготовки дуже схожа на ту, що була у Олександра Сімонова. Але коли Сергій Олександрович дає завдання, я чітко знаю, які якості розвиває це тренування. Я дуже вдячний Олександру Геннадійовичу за все те, що він для мене зробив, але останнім часом ми, на мій погляд, втратили взаєморозуміння. Так не має бути у відношеннях тренер-спортсмен.
- Три місяці збірна України готувалася в новій для себе локації – на Сардинії. Які враження привезли із Італії?
- Відмінні. Мені сподобалося. Природа, місцева енергетика налаштовували на плідну працю. Плюс люди дуже доброзичливі, не хотіли нас відпускати (посміхається). А головне – в тій локації, де ми тренувалися, були всі умови для роботи, що ми повною мірою і використали, набравши дуже непогану форму. Сподіваюся, що ми ще повернемося до Італії.
- Більшою мірою працювали в «двійці»?
- Ні. Більше працювали як раз над базою. До січня ми накочували великий кілометраж. Також була інтервальна робота. Менше, ніж ми звикли в цей період, було «тренажерки», але тренер говорить, що так треба.
- Яка готовність була у березні?
- Для того моменту підготовки форма була просто чудовою. Час, який я показував на «контролях», мене дуже задовільняв. Взагалі, працював в цьому році з великою мотивацією, з великим бажанням, адже ми дуже серйозно були налаштовані на цей сезон. Раніше працював просто, тому що так було треба. В цьому році переглянув своє відношення до підготовки – за багатьма аспектами. Таким же чином мотивований і Саша, що й мене десь підхльостує. Та й Сергій Олександрович теж не дає спуску.
- Чому присвячена робота на заключному етапі підготовки до чемпіонату України?
- В травні-червні у нас знову була базова робота, на заключному етапі – тренування вже більш інтенсивні – більше дистанційної роботи. Зараз, за тиждень до чемпіонату, акценти зміщуються в бік швидкісної роботи.
- Кого бачите серед конкурентів на чемпіонаті України – в «одиночці», в «двійці»?
- Складно сказати, хто саме, але всі мої вірогідні конкуренти також знаходяться зараз на зборі в Дніпрі, тож приглядаюся до них. Нікого виділяти не буду. Впевнений, що всі налаштовуються дуже серйозно. Думаю, що і в змаганнях олімпійських «двійок» конкуренти також мають намір кинути нам виклик.
- Які цілі ставите перед собою в цьому сезоні?
- Скажемо так: я би хотів виграти у самого себе. Щоб я бачив, що є прогрес. На дніпровському каналі, де вода в’язка та важка, це результат приблизно 3.35. Сподіваюсь, що відберуся на чемпіонат Європи, і, якщо він відбудеться, боротимемося там за медалі.
Що стосується олімпійського року, то маю намір на європейській кваліфікації відібратися в байдарці-двійці, а на світовій – випробую себе в «одиночці».
Пресслужба ФКУ