В продовження теми жіночого каное бесіда зі старшим тренером збірної Миколою ПЕРІГОМ – одного зі спеціалістів, який відповідає за вікову категорію «молодь, юніори».
В попередньому інтерв’ю на «Веслуванні України» досвідчений Микола МАЦАПУРА підняв проблематику жіночого каное, кажучи, що в Україні немає «лівих» каноїсток. Не змовляючись з ним, тему продовжив Микола ПЕРІГ, вже наприкінці бесіди - видно було, що накипіло. А розпочали з актуальної теми – підготовки до нового сезону.
ПІДГОТОВКА ДО СЕЗОНУ
- Миколо Ярославовичу, розкажіть, як пройшла підготовка до сезону?
- Підготовку розпочали в жовтні в Обухові, де ми провели майже весь підготовчий цикл. База цілком влаштовує, за всіма показниками.
В жовтні-листопаді працювали на воді і десь, фоново, в залі. Робили базову підготовку на воді. В грудні-січні була більш спеціальна робота в залі з використанням різноманітних тренажерів – силових і веслувальних, а також блочних для каноїсток – для спеціальної роботи. І по можливості виходили на воду, щоб не втрачати відчуття води.
В січні ми розпочали підготовку разом з новим тренером збірної Дмитром Загнієм - невеликою, але досить згуртованою групою: Ірина Федорів, Анастасія Дежицька, Каріна Негря («за власний рахунок») і юніорки – Ірина Неділько, Єлизавета Вознюк, Альбіна Якобчук і Аня Кушнірук.
В цей період головний напрямок роботи - це спеціальна і загальна сила. Зал, зал і ще раз зал. В басейні розвиваємо легені, а після важких тренувань в залі розслабляємо м'язи. Перший раз такий підхід використовуємо – дівчатам зайшло, як на мене.
У лютому-березні Ірина Федорів з Анастасією Дежицькою провели підготовку в Португалії, а Дмитро Загній працював зі спортсменками на базі в Обухові.
Що стосується кадрового складу, запрошували до підготовки і Софію Жушман, але ії тренер Володимир Сазонов виявив бажання попрацювати з нею самостійно, принаймні до першого старту - Кубку України.
Олександра Шворак, яка з цього року виступатиме в молодіжній категорії, працює з «дорослими», в групі Дмитра Гринька - це було рішення її особистого тренера Володимира Троцюка.
ПІДСУМКИ-2024
- Трохи поговоримо про минулий рік. Як оцінюєте результати каноїсток молодіжної збірної України на чемпіонатах Європи і світу?
- Щодо чемпіонату Європи, то дівчата показали один з найкращих результатів за останні роки – 5 медалей, дві з яких золоті: дві перемоги в одиночках – Ірина Федорів і Софія Жушман, дві срібні медалі в юніорських двійках – від Ірини Неділько/ Олександри Шворак, і ще одна від молодіжної (200 м – Ірина Федорів/ Юліана Путніна).
По молоді, у нас давно не було медалей - останні ще були у двійки Валерія Терета/ Олена Циганкова в 2022-му році. Тобто виступили дуже потужно.
30 червня 2024 року. Микола ПЕРІГ з медалістками чемпіонату Європи серед молоді і юніорів (зліва направо): Ірина НЕДІЛЬКО, Олександра ШВОРАК, Ірина ФЕДОРІВ і Софія ЖУШМАН.
А ось на чемпіонаті світу виступили не так, як планувалося. Один з факторів - не встигнули відновитися. Можливо, були і психологічні нюанси.
Тим не менше, дали бій – і юніорська двійка, і в одиночках боролися за високі місця, але десь мандраж зіграв свою роль. Програли, скажемо так, самі собі.
ФЕДОРІВ
- Добре, окремо по спортсменах. Перемога Федорів в спринті в перший рік виступів в цій віковій категорії. Розраховували на такий успіх?
- Буду лукавити, якщо скажу, що розраховував на це. Але на медаль розраховував точно, виходячи з того, як пройшла підготовка: було видно, що і Федорів, і дівчата в дуже хорошій формі.
- У фіналі Ірина показала свій кращий результат в цьому виді програми – 46,873 секунди. Як оціните цю гонку з технічної точки зору та точки зору проходження?
- Резерв є достатньо великий, але є багато нюансів, є психологічний фактор. Фізично Ірина готова, і якщо справиться сама з собою, своїми емоціями, і направить їх в правильне русло, все буде добре.
- З Іриною ви працюєте разом з Юрієм Чебаном. Як розподіляється робота між вами?
- У нас хороший тандем. Вважаю, що ми один одного доповнюємо.
Ми вже не один рік працюємо разом, і ми бачимо результат, оскільки мислимо в одному напрямку – одне бачення підготовки, однакові технічні вимоги. Просто пояснюємо по-різному. У Юри багатий олімпійський досвід – і спортивний, і тренерський, і це важливий фактор в досягненні успіху. Крім того, завжди необхідний свіжий погляд, оскільки око, ясна річ, періодично замилюється.
ЖУШМАН І ДВІЙКА
- Трохи про Софію Жушман, яка з першого разу піднялася на вищу сходинку п’єдесталу…
- Це полтавська каноїстка – вихованка, як я казав Володимира Сазонова. Має досить великий потенціал: міцна, фізично гарно зложена, напориста, трудолюбива. На чемпіонаті світу трохи перегоріла, але це був для неї перший сезон по юніорах, тож впевнений, що з кожним сезоном набирати оберти, показувати високі результати.
- Про юніорську двійку Ірина Неділько/ Олександра Шворак, яка завоювала відразу дві медалі на чемпіонаті Європи. Як склалася двійка, який в неї потенціал?
- Ця двійка успішно виступала на чемпіонаті і Кубку України в 2023-му, але для покращення результату вирішили спробувати на чемпіонаті Європи варіант Федорів/ Неділько. Вони стали четвертими, не все тоді вийшло з одного борта, тож вирішили повернутися до попереднього варіанту. Весь сезон цілеспрямовано працювали в такому екіпажі. Ірина Неділько і Олександра Шворак доповнювали один одну і мали досить хороші часові показники. Саша з цього року виступатиме по молоді, а Іра ще один рік по юніорам, тож зараз вона готується в одиночці. Звісно ж, думаємо над можливим екіпажом. Може навесні порадуємо якимись новими обличчями. Тож цього року ми розраховуємо на неї як в одиночці, так і в екіпажі. Вже досвід є, мають більш впевнено ставати дівчата і робити свою роботу, незважаючи на своїх суперників.
- Тут хотілося б відзначити роботу особистих тренерів на цьому рівні...
- Безумовно. Згоден з вами. Іра Неділько із Полтави – вихованка Дмитра Загнія. Особистий тренер полтавчанки Софії Жушман – це Володя Сазонов, який її безпосередньо готував вдома і приділяє дуже велику увагу її підготовці.
Олександра Ковель з Ковеля – вихованка відомого в минулому спортсмена Володимира Троцюка. Це вже не перша його вихованка. Ілона Грабовець свого часу теж непогано виступала – була четвертою на юніорському чемпіонаті Європи з Олею Крикун
Діма Загній зараз активно включився в роботу і в збірній. Працює, старається, вивчає дівчат.
КОНКУРЕНЦІЯ
- Хто, на ваш погляд, міг би в майбутньому скласти конкуренцію нашим провідним каноїсткам, зокрема Людмилі Лузан. Зрозуміло, що це більшою мірою міркування, але все ж таки.
- Відповім трохи по-філософськи. Ми сподіваємося, що всі дівчата зможуть бути конкурентними для наших олімпійських призерок, для лідерок команди. Саме для цього і працюємо. Десь виходить, десь не дуже, але ми рухаємося в цьому напрямку, ми шукаємо конкурентних дівчат, ми їх готуємо.
Якщо ми далі працюватимемо з ними, ніхто не висмикуватиме дівчат посеред сезону, все буде добре. Час від часу спостерігається тенденція, як тільки з’являється перспективна спортсменка (юніорка, або молодь), і її стараються вирвати з однієї команди в основну і кидати під танки.
Колись Валерія Терета з нами працювала довший час в резервній команді, потім уже перейшла в дорослу, теж зачепилася, десь теж є конкурентна, десь спробує давати бій, скажемо так, дорослим, і це теж не може не радувати. На даному етапі юніорки виглядають непогано, але ще не стабільно.
ЦІЛІ НА СЕЗОН
- Чи буде спеціальна підготовка до Кубку України?
- Ні. Кубок України у нас буде проходити на повному завантаженні, тобто в штатному режимі, підготовчому. Вважаю, що на Кубок не потрібно виводитися, оскільки у спортсменок збірної головні старти влітку – чемпіонати Європи і світу. Ближче до чемпіонату України, чемпіонату Європи, вже вони будуть розганятися.
- Які цілі взагалі на сезон?
- Цілі найвищі, брати медалі, якомога більше, в різних видах програми. Цього сезону на чемпіонатах Європи буде новий цікавий вид – «каное-четвірка, мікст». І я вважаю, що це дуже добре, є можливість більше дівчат задіяти, тих, хто не потрапив на основні дистанції.
ЧОМУ НЕ ВИСТАЧАЄ КАНОЇСТОК КАТЕГОРІЇ "МОЛОДЬ"?
- Я, взагалі, не схильний, щоб однією-двома спортсменками закривати програму. Я схильний до того, щоб закривати програму тими людьми, які можуть показати результат і реалізувати себе. Не просто вивозити людей, щоб вивезти, а щоб був результат для країни, для нашого виду спорту.
Тому треба працювати в цьому напрямку, щоб дівчата не кидали веслування через те, що їх нікуди не возять. Вони не можуть попасти, бо в нас, як ми бачимо останні декілька років, дві людини закривають всю програму.
Я розумію, є лідери, йдіть дві, чи три дистанції, решту - віддайте другим, щоб вони могли реалізувати себе.
Таким чином, решта залишається вдома. Це неправильно, тому й молоді рік-другий і кидають. А так могли би чіплятися за якісь екіпажі, не кажу за олімпійські види, і завойовувати там медалі.
А так, дівчатам стає нецікаво, і вони кидають, тому в нас така сильно велика прогалина в категорії «молодь», де немає спортсменів. Це є проблема велика.
Та і в юніорській категорії не так все гладко. Якщо б у нас на чемпіонат України серед юніорів приїжджало хоча б тридцять спортсменок, було б чудового для виду спорту, а так – лише два попередніх, або три неповних. Про що ми говоримо.
У чемпіонаті України серед юніорів у фіналі лише чотири-п’ять двійок. Навіть повного фіналу немає. Немає з чого вибирати.
Якщо б було у нас 18 двійок, було б тридцять шість спортсменок. От і була б кількість людей. А у нас в одиночці всього 18-20 учасниць. Про що казати?!
- А у зв'язку з чим така проблема?
- Мені здається, що Федерація каное України погано працює на місцях в плані популяризації саме жіночого каное. Напевно, на місцях тренера не зацікавлені працювати з дівчатами в цьому виді веслування. Ті школи, де розвивають каное, вони ще залучають дівчат до каное, а ті школи, хто мають тільки байдарку, такого бажання не мають. Можна порахувати по пальцях однієї руки, скільки областей культивує жіноче каное, при тому, що у нас є серйозні досягнення на міжнародній арені.
Як на мене, треба стимулювати тренерів на місцях, мотивувати, щоб вони «садили» дівчат в каное і приділяти увагу цьому виду веслування. Була б більша популяризація на місцях, а з нею і масовість, і висока конкуренція на чемпіонатах України.
Звичайно, якщо внизу піраміди буде п’ятдесят, то наверху буде п’ять-шість. Але коли внизу, скажемо, десять, то наверху аж ніяк десять не вийде.
Треба тестувати молодь, пробувати. Є основна команда, яка їде з високими цілями, а є молодіжна, якій треба отримувати досвід. Я бачу практику закордонних клубів, закордонних команд. Тих же угорців, іспанців. Такі великі команди і там вже дуже сильні дівчати.
Зараз дивлюсь, що в Чехії взялися за жіноче каное, як результат - з'явилися каноїстки непоганого рівня.
На чемпіонаті Європи одні люди, на чемпіонаті світу додаються інші. В них так вибудована система відбору, що людина, яка на національному чемпіонаті виграла чотири-п’ять дистанцій, на чемпіонаті Європи, чи світу більше двох дистанцій не має права йти. На решті дистанцій йдуть інші – іншим спортсменкам дають можливість ганятися, розвиватися.
Якщо на чемпіонаті Європи погано спортсменка виступила, то на «світі» тільки один вид ганяється, і то в екіпажі. Якщо на «Європі» нормально виступив, значить на «світі» можеш виступити в двох видах програм. Тобто вони «там» мотивують, і якщо не вийшло у когось, то новий, хто не потрапив на чемпіонат Європи, наприклад, може себе реалізувати на іншому старті.
Тобто вони людям дають можливість ганятися, а в нас якось не так. З чим це зв'язано, не знаю.
Просто в нас відразу питають, а яке місце ти займеш. Минулого року Ірина Федорів цілком могла виступити на дорослому чемпіонаті Європи, як бронзова призерка Кубку України, оскільки перші двоє – Людмила Лузан і Анастасія Рибачок готувалися до Олімпіади. Їй не дали. Спочатку дали згоду, а потім сказали «ні». Категорично. Хоча навіть «наука» казала, що Іра готова виступати на чемпіонаті Європи. У підсумку на Євро поїхала лише одна каноїстка – Валерія Терета, яка виступала на дистанції 500 м, на «200» українок не було. А Іра могла виступити в цьому олімпійському виді, та й і з Лерою, в «двійці, 500».
Сподіваюся, з цього року буде інше бачення. Не буде свій/ чужий, а буде команда. Має бути, перш за все, команда.
І я завжди це говорю. Має бути команда, і сильніший має їхати. Сильнішим має бути дорога. А перспективним давати шанс. Все. Крапка. Інакше не буде. Я кажу за конкурентоспроможних спортсменок, а не за всіх, кого не попало.
Загалом, розраховуємо підготовку не на місяць-два, не на рік, а на чотири, щоб готувати людей, щоб рухатись і мати можливість їх вести. А далі - бачитимемо.
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»