Заслужений тренер України Микола КРЕМЕР, який упродовж п’яти років в якості старшого тренера збірної України займався підготовкою байдарочників, підбив підсумки роботу за цей період, зокрема в олімпійському році.
2021-й
- 2021-й був успішним, напевно, на 90% для чоловічої байдарки - не було жодного міжнародного старту, де ми б не брали медалі: розпочинаючи з першого старту сезону – етапу Кубку світу в Сегеді і, завершуючи чемпіонатом світу, який увінчав сезон, - відзначив на початку бесіди Микола Вікторович. – Як ви знаєте, в цьому році були дві історичні перемоги – в четвірці на дистанції 500 м.
Що стосується молодіжного чемпіонату світу, відзначу велику роботу, яку зробив тренер з резерву збірної України Андрій Федина, зібравши в екіпаж сильних, мотивованих, заряджених на перемогу байдарочників. Андрій Васильович зібрав «четвірку» і завдяки нашим спільним зусиллям і взаємодії ми зуміли добитися успіху.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ
- Чемпіонат світу в Копенгагені – окрема тема. До успіху на «дорослому» чемпіонаті світу ми йшли майже п’ять років. Були передумови до такого успіху вже упродовж сезону. Великий плюс, що вдалося в період підготовки до чемпіонату світу отримати човен, необхідний для того, щоб показувати високі результати. Це не основна, але дуже важлива складова успіху. Знав, що для «четвірки, 500 м» необхідний дуже жорсткий човен, говорив про це з головним тренером збірної України Юрієм Чебаном і, нарешті, човен прийшов. На цьому човні була намальована птаха Фенікс, яка виходить із водної пучини, що символізувало наші високі цілі на чемпіонаті світу. Я відчував, що ми маємо бути з медаллю на цих змаганнях.
Передумови до такого успіху були вже на чемпіонаті Європи, де ми вперше за пострадянську історію вийшли у фінал в олімпійській четвірці, потрапили впевнено. Але необхідно було знайти ту ланку, яка приведе нас до п’єдесталу чемпіонату світу. Такою ланкою став Ігор Трунов, який відмінно відпрацював в машинному відділенні, як ще називають третій номер четвірки.
На збір перед цими змаганнями я запросив особистого тренера Олега Кухарика Олександра Сімонова, з яким ми провели перший етап підготовки до заключних змагань року. Його досвід, моє бачення у спільній роботі мали дати ефект. Але до молодіжного чемпіонату світу ми розглядали іншу розстановку спортсменів в екіпажі, а саме з Дмитром Даниленком на першому номері. Але на молодіжному чемпіонаті Дмитро гарно себе зарекомендував на другому номері, він дуже гармонійно виглядав на цій позиції. Цей факт, а також те, що Олег Кухарик показував на міжнародній арені високі результати саме на цій дистанції, привели мене до думки спробувати екіпаж з Олегом на першому номері і з Дмитром – на другому. Ми це зробили десь за п’ять днів до відправлення на чемпіонат світу. Був ще варіант з двома двійками, які показували високі результати на міжнародній арені – Даниленко/ Кухарик, Семикін/ Трунов, але він не вистрілів.
Був один момент в підготовці, на який слід було звернути увагу. Кухарик, Семикін і Трунов вже підходили до піку форми, а Даниленку після молодіжного чемпіонату треба було дати трохи поберегти, щоб втримати його форму до дорослого Копенгагену. Тож контрольні заїзди не вписувалися в цю концепцію, тут вже поклався на свою інтуїцію та на відчуття хлопців. Ми спробували екіпаж з Олегом на першому номері і, після проходження, зупинилися на ньому.
І перші прикидки на данській воді підтвердили правильність вибору – хлопці пройшли п’ятисоточним ходом і виглядали потужніше, ніж їхні суперники. Треба було тільки гарно спрацювати безпосередньо на самих змаганнях, враховуючи при цьому найдрібніші деталі, щоб нічого не завадило виступу. Ми це зробили. Олег провів четвірку за класичною розкладкою і, за рахунок потужного ходу і фінішу, хлопці втримали перевагу і добилися перемоги. Дякую всім за участь в підготовці спортсменів і екіпажу.
- Втім, двійці Даниленко/ Кухарик на дистанції 500 м не вдалося реалізувати свій потенціал повною мірою…
- Так. У фіналі хлопці вирішили проекспериментувати і пройшли не своїм ходом. Вони хотіли пройти, як в четвірці, потужним ходом. Мали піти більше гостріше і заходити на фініш лідерами. І тоді вони мали б бути в «призах». Ми з хлопцями проговорили цю гонку і зробили висновки.
Взагалі, відзначу великий потенціал чоловічої байдарки – є чимало перспективної молоді.
ОЛІМПІЙСЬКА МРІЯ
- На початку року ми ще мріяли про потрапляння на Олімпійські ігри – така задача була поставлення головним тренером, і в підсумку Олег Кухарик був близький до потрапляння в Токіо…
- Щоб висказати свою думку з цього приводу, розпочну із системи відбору на Олімпійські ігри-2020. Головна ціль, яку ми переслідували, і саме це ми спробували зробити на чемпіонаті світу-2019 – відібратися в четвірці, що надавало б нам чотири чоловіка-місця, і можливість стартувати в декількох видах програми на Олімпіаді. На жаль, тоді, за різними причинами, нам не вдалося це зробити, хоча ми були близькими до цього. Як показує практика, найбільш реально було брати ліцензію саме в «К4-500». Взяти ліцензію на додатковому завжди набагато складніше. Це і показали фінали за участю Олега Кухарика. В Сегеді він стартував по дальній воді, яка за погодними умовами була невигідною, а дві ліцензії завоювали саме човни, які йшли найближчими водами. Але це спорт… Фактор везіння ніхто не відміняв. Був гарний шанс і в Барнаулі. Можливо фізично не вистачило, а, можливо, і психологічно, але треба бути на місці, щоб оцінити ситуацію більш об’єктивно.
Тож, повторюся, потенціал у української байдарки досить великий, і, вважаю, що Україна має бути на лідируючих позиціях у світовому веслуванні в цьому класі.
ПІДСУМКИ РОБОТИ
- Ви завершили свою роботу в збірній України. Як оцінити свою роботу? Що вдалося, що – ні?
- Вважаю, що роботу слід оцінювати по Олімпійським іграм. Якщо не потрапили, значить, недопрацювали, і оцінка не має бути позитивною. Як я вже відзначав раніше, ми мали це зробити на чемпіонаті світу-2019 в «байдарці-четвірці, 500». Чому не вдалося? Напевно через це, що не вдалося домовитися з особистими тренерами, щоб четвірка дійсно мала найсильніший склад. Як ви пам’ятаєте, для виходу у фінал не вистачило кілька десятих секунди. І можна передбачити, що четвірка, яка стала чемпіоном світу-2021, могла б бути в призах в Токіо-2020, але про це можемо лише здогадуватися.
Втім, українська байдарка має багато здобутків за цей період. Підросла плеяда молодих веслувальників, яка стала основою четвірки чемпіонів світу. І зараз ми маємо чимало молодих байдарочників, на яких збірна України може розраховувати в майбутньому. Вважаю, що українська байдарка виглядає конкурентоспроможною на світовій арені, що підтверджують ії результати в останні роки. Тож, можу поставити собі четвірку за п’ятибальною шкалою і подякувати всім тренерам, які сприяли тому прориву, який відбувся за останні роки.
Зараз, вважаю, що кожен з байдарочників збірної України має відчувати впевненість в своїх силах, виступаючи на міжнародній арені. Це дуже важливий момент.
ЩО ДАЛІ?
- Що хотілось би побажати українському веслуванню в найближчому олімпійському циклі?
- Досягнення поставлених цілей, а що стосується української байдарки, звісно ж, завоювання медалі Олімпійських ігор. Для цього вже багато зроблено, але найважливіші кроки попереду.
Конкретно тренерам хочу побажати терпіння, удачі, згуртованості, щоб більше спілкувалися між собою, обговорювали проблемні питання, і разом йшли до цілі. Спортсменам хочеться побажати, щоб вони завжди залишалися однією командою, в цьому запорука успіху, і, звісно ж, міцного здоров’я.
- Які ваші подальші плани?
- Як ви знаєте, навіть, маючи певні досягнення як старший тренер збірної України, не пройшов за конкурсом Мінмолодьспорту, що стало для мене великим розчаруванням. У мене був розписаний план роботи збірної на олімпійський цикл, але мене навіть не вислухали. На жаль…
Що стосується майбутнього, то, звісно, хочеться реалізуватися як тренер, адже маю вже певний досвід роботи. Якщо молоді спеціалісти непотрібні в моїй рідній країні, спробую реалізувати себе в іншій. Поки що нічого конкретного сказати не можу.
Влад ЄФІМОВ