До вашої уваги матеріал журналу НОК України «Олімпійська арена», присвячений перемозі чоловічої байдарки-четвірки в олімпійському виді на чемпіонаті світу. Яскрава світлина чемпіонів світу прикрасила титульну сторінку чергового номеру журналу.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ-2020
Виступ української збірної на чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное в Копенгагені можна охарактеризувати різними епітетами: яскравий, блискучий, тріумфальний… Три «золота», «срібло» і «бронза»! Успіх справді неймовірний. Наші веслувальники завершили сезон на гучній мажорній ноті.
Найвищі нагороди в каное-двійці на 500-метрівці завоювали Людмила Лузан і Анастасія Четверікова. Лузан також стала віцечемпіонкою світу в каное-одиночці на цій же дистанції. Людмила Лузан, Олена Циганкова, Юлія Колесник і Анастасія Четверікова здобули «бронзу» в змаганнях четвірок на 500-метрівці.
На найвищу сходинку п’єдесталу зійшла чоловіча четвірка каноїстів у складі Віталія Вергеліса, Андрія Рибачка, Юрія Вандюка і Тараса Міщука, які також виступали на дистанції 500 м.
Героями нашої нинішньої публікації стали байдарочники Олег Кухарик, Дмитро Даниленко, Ігор Трунов та Іван Семикін, котрі завоювали в Копенгагені золоту медаль у змаганнях байдарок-четвірок на 500-метрівці. Про те, як проходила гонка і що їй передувало, кореспонденту «Олімпійської арени» розповів Олег Кухарик, який був загребним у складі цього «золотого» екіпажу.
ПЕРЕДІСТОРІЯ
- Олеже, усі ваші успіхи минулих років були пов’язані з одиночкою та двійкою. І раптом ви опинилися в четвірці, ще й на позиції загребного, який, є особливим учасником екіпажу. Чи відчували додатковий тиск відповідальності?
- Питання, як я опинився в четвірці, нерозривно пов’язане з історією створення нашого екіпажу. Раніше всі ми тренувалися окремо, кожен зі своїм тренером. Минулий рік був дуже складним через карантин, проте вдалося провести Кубок світу. Тоді в екіпаж четвірки увійшли Олександр Сиром’ятников, Іван Семикін, Дмитро Даниленко та я. Даниленко був загребним. Він не найвищий серед нас. Раніше у нас вважали, що на місці загребного має сидіти не рослий спортсмен. Згодом виявилося, що і мій зріст 190 см теж дуже добре підходить для цієї ролі.
Зізнаюся, ніхто перед Кубком світу не вірив, що українська байдарка-четвірка здатна посісти призове місце на великих міжнародних стартах. Від нас не чекали великих успіхів. Але ми цю думку спростували, ставши другими. Виявилося, що можна і в нашій країні зібрати гідний екіпаж четвірки!
Ми з Юрієм Чебаном домовилися, що я продовжу їздити в одиночці та двійці, оскільки тривав добір на Олімпіаду, але і в четвірку сяду обов’язково. На Ігри я не потрапив, ставши другим в боротьбі за єдину ліцензію на світовому відборі і після цього – як і дав слово головному тренеру – зосередився на четвірці. І незабаром був чемпіонат Європи в Познані. Там ми не змогли показати свій найкращий результат через прикру обставину. Одна з команд у фіналі припустилася фальстарту. Ми стояли на першій воді – це далека точка від суддів – і сигналу про фальстарт не почули. А коли помітили, що нам щось кричать, встигли проїхати близько ста метрів. Повернулися назад. За цей час спалили якусь кількість енергії і навіть відчували втому. У підсумку фінішували дев’ятими. Дуже засмутилися, оскільки були впевнені, що опинимося як мінімум у п’ятірці.
Потім був командний чемпіонат України – відбірковий на чемпіонат світу, зокрема в екіпаж-четвірку. У склад четвірки потрапили Дмитро Даниленко, Ігор Трунов, Іван Семикін і я. Кожен зі спортсменів дуже сильний і незамінний на своєму місці в човні.
На тренуваннях ми ще більше згуртувалися, хоча в тренувальному процесі були один одному якоюсь мірою конкурентами. І це добре. Результат зростає, коли є елемент конкуренції.
Ретельно все проаналізувавши, вирішили, що загребним у човні маю бути я. Начебто вийшло непогано. Основне завдання загребного, мені здається, полягає в тому, щоб зі старту «закрутити» такий темп, який хлопці триматимуть усю дистанцію.
Про особливу відповідальність загребного складно щось сказати. Кожен номер екіпажу виконує свої завдання, і відповідальність лежить на всіх. Найменша помилка навіть одного веслувальника веде до загальної невдачі. Буває, що загребний дуже переживає, нервує, і в підсумку команда не показує того результату, на який здатна. Але при тому екіпажі, який у нас є, – богатирі! – я абсолютно не переймався. Кожен з нас був цілком упевнений в інших.
Знову повертаючись до чемпіонату в Копенгагені, хочеться розповісти ще про одну знахідку, яку ми там апробували. Перед кожним стартом, до того, як зійти на воду, ми збиралися в так зване «енергетичне коло». Звичайно, не ми це придумали – побачили, як так роблять команди на чемпіонаті Європи з футболу. Здалося цікавим. Є в цьому щось, що заворожує, згуртовує. І ми разом з тренерами утворили таке коло. Наче заряджали один одного енергією, концентрували її. Майже фізично відчували, як ще більше міцніє командний дух. Можна сказати, що такий ритуал тепер у нас став традицією. Можливо, і він відіграв у нашому успіху якусь роль.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ. ФІНАЛ
- Ваш квартет у Копенгагені переміг в олімпійській дисципліні. Які команди стали вашими основними конкурентами?
- Екіпаж зі Словаччини складали саме ті спортсмени, котрі в Токіо стали бронзовими призерами. Що стосується команд Німеччини та Іспанії – чемпіона й віцечемпіона Ігор – то на чемпіонаті світу їхніх основних човнів не було. Певною мірою це пов'язано з тим, що деякі їхні веслувальники завершили спортивну кар’єру.
З приводу наших конкурентів на чемпіонаті світу... Чесно кажучи, у веслуванні дуже складно виділити когось і назвати своїми головними суперниками. У фіналі рахунок йде на секунди, частки секунди, і розібрати, хто на дистанції є основним конкурентом, неможливо. Це може зробити тільки фініш. У Копенгагені другими стали словаки. Звичайно, нам було дуже приємно, що вдалося випередити призерів Олімпійських ігор. Ми виграли у них майже чверть корпусу човна. Третьою фінішувала команда Чехії.
- На нашу думку, склад вашої четвірки на чемпіонаті світу в Копенгагені був ідеальним – ось що означає точний підбір. Як гадаєте, що відрізняє відмінний екіпаж? Фізичні дані кожного, психологічна сумісність?..
- Питання складне. З цього приводу, напевно, скільки спортсменів, стільки й думок. У нас і раніше було багато човнів-четвірок, але не було великих успіхів, хоча в човнах сиділи дуже сильні веслувальники. Чого ж бракувало? Напевно, крім «фізики» і «техніки», є психологічні фактори, навіть моральні. Першу необхідну умову я визначив би так: кожен спортсмен у човні повинен на сто відсотків довіряти своїм товаришам. Образно кажучи, вони мають дихати в унісон. І тоді сукупна енергія учасників команди дає можливість подолати найскладніші перешкоди, підкорити будь-які висоти. Ми не просто колеги, а й друзі в житті. З кимось із хлопців і раніше в одному човні сиділи, наприклад, з Дмитром Даниленком були віцечемпіонами Європи у двійці. Всі є дуже сильними спортсменами. Загальний успіх не був випадковим на чемпіонаті світу, пригодився і мій досвід проходження 500-метрівок.
- Розкажіть детальніше про перебіг боротьби на дистанції. Чи була у вас особлива тактика, яка сприяла успіху?
- Почну з невеликої передісторії... Наш склад зібрався тільки цього року, і мені відвели в ньому роль загребного. 500-метрівка, на якій ми виступали, мені дуже добре знайома. Вигравав її на молодіжній світовій першості, посідав призові місця на дорослих чемпіонатах світу та Європи. Тому я точно знав, як правильно «розкласти» дистанцію. Цю тактику і запропонував хлопцям. Сказав їм: «Працюйте на повну силу відповідно до цієї розкладки. Довіртеся їй».
Дистанція 500 м – це ж все-таки спринт, але трохи довший. Дуже важливо правильно розподілити роботу на різних ділянках доріжки. Стартували дуже добре і розігнали човен до найвищої швидкості. Пустили судно, як кажуть, «у прокат», намагаючись підтримувати його швидкий хід за найменших фізичних зусиль – на цьому відрізку треба було економити сили. А на останніх ста метрах виклалися сповна. До цього моменту човен стає трохи важчим, «підсідає», а у кожного зі спортсменів тіло починає трохи сковувати. Тут необхідно значно додати. Як було домовлено заздалегідь, згідно з нашою розкладкою, номер третій Ігор Трунов подав команду, і ми почали докладати всіх своїх сил, аби утримати перевагу і навіть її наростити.
Ось так все і сталося. Хлопці довірилися моєму плану, я був абсолютно впевнений в кожному з товаришів. Спільні зусилля привели до високого результату. Ми стали чемпіонами світу. Це здавалося неймовірним не тільки для нас, а й для всіх фахівців і вболівальників країни.
18 вересня 2021 року. Копенгаген. Збірна України - чемпіон світу в байдарці-четвірці на дистанції 500 м (зліва направо): Олег КУХАРИК, Іван СЕМИКІН, старший тренер збірної України Микола КРЕМЕР, Дмитро ДАНИЛЕНКО і Ігор ТРУНОВ.
ПАРИЖ-2024
- До Олімпійських ігор 2024 року в Парижі залишається менше трьох років. Одне з найважливіших завдань у цей період – зберегти команду, яка посіла своє місце серед лідерів світового веслування. Немає сумніву, що цьому екіпажу буде під силу витримати відбіркову боротьбу і успішно виступити у французькій столиці.
- Час спливає дуже швидко. Уже за два роки – на чемпіонаті світу – розігруватимуть олімпійські ліцензії. Треба робити все для того, щоб зберегти той дух, який сьогодні є в команді. Якщо зуміємо – усе буде в порядку. Цей цикл ми повинні постійно працювати всією командою: усім чотирьом необхідно перебувати в одній «упряжці» – бути разом на зборах, виконувати спільну роботу. Сварки неприпустимі.
Для того, щоб команда була міцною і успішною, найважливіше – дисципліна. Це невіддільна складова для досягнення успіху. Щодо нашого екіпажу можна бути спокійним: усі хлопці з досвідом і давно навчилися тримати себе в руках і не піддаватися спокусам.
Має бути правильною методика підготовки.
Думаю, буде правильно, якщо і далі залишиться практика відборів в екіпажі через змагання в одиночках. Це хороший стимул тримати себе у формі, знову і знову доводячи, що ти гідний місця в четвірці.
ПІДГОТОВКА
- Змагальний сезон завершився. Як і де відбуватиметься підготовка в зимовий період?
- Обсяги роботи мають бути дуже великі. Зазвичай з жовтня, поки дозволяють умови, «накочується» кілометраж на воді в байдарках-одиночках. Проходитимемо базову підготовку, бігатимемо кроси. Ближче до весни, до початку змагань, знову сядемо в екіпажі.
Взимку, якщо готуємося в Україні, зазвичай працюємо в залі. Під час зборів у Туреччині є всі умови для роботи на воді. Плюс силові навантаження, кроси.
А початок весни у нас пов’язаний із традиційними внутрішніми змаганнями – Кубком Юлії Рябчинської. Організм, образно кажучи, прокидається після зимового «відпочинку». Потім уже йдуть і міжнародні старти.
Досьє
Олег КУХАРИК
Заслужений майстер спорту України
Чемпіон світу 2021 року (байдарка-четвірка, 500 м).
Срібний призер II Європейських ігор-2019 (байдарка-двійк, 1000 м, з Олександром Сиром’ятниковим).
Бронзовий призер чемпіонату світу 2017 року (байдарка-одиночка, 500 м).
Срібний призер чемпіонату Європи 2018, 2021 рр.
Пресслужба ФКУ за матеріалами журналу «Олімпійська арена»