Президент федерації веслового слалому України Дмитро ПРОКОПЕНКО дав велике інтерв’ю проєкту «Веслування України» напередодні чемпіонату світу (27-31 липня, Аугсбург), в якому поговорили також про розвиток виду спорту в Україні. А розпочали ми з підсумків чемпіонату світу серед юніорів і молоді (на фото: Дмитро ПРОКОПЕНКО - в центрі - з провідними українськими майстрами веслувального слалому - Вікторією УС і Ігорем ЦВЄТОМ).
«МОЛОДІЖНИЙ СВІТ». ПІДСУМКИ
- В цілому, вважаю, виступили добре. Спортсмени показали, на що вони здатні, але зараз ми не можемо вимагати від них надрезультатів, адже, як ви розумієте, у всіх важкий психологічний стан у зв’язку з війною, - зазначив Дмитро на початку бесіди. – Та й не вистачає їм підготовки на бурній воді, спеціальної підготовки на каналах міжнародного рівня.
Адже тільки в цьому році – як говорять, немає лиха без добра – завдяки міжнародним партнерам і іноземним клубам слаломістам вдалося провести повноцінну технічну підготовку в Європі. Звісно ж, за рік це не робиться, необхідно багато років такої підготовки та відповідний досвід. Тим не менш, спортсмени виступили дуже достойно. Відзначу, звісно, бронзову медаль Сергія Совка в екстремальному слаломі, яка стала несподіванкою для всіх.
Гарно виступили юніори в командній гонці – посіли 8-е місце, обігнав, навіть, деякі збірні з когорти світових і європейських лідерів.
4 липня 2022 року. Івреа (Італія). Збірна України на чемпіонаті світу серед юніорів і молоді
- Ми з вами розуміємо складнощі розвитку веслувального слалому в Україні, але пересічний глядач подивиться на результати і скаже, що ми пускаємо пил в очі. Адже жоден з українських спортсменів в особистих видах класичного слалому не вийшов у півфінал….
- Тим не менш, це добрий виступ для нас, враховуючи рівень розвитку цього виду спорту в нашій країні. Це все рівно, що готуватися до змагань з гірськолижного спорту на рівній сніжній поверхні, чи до змагань з плавання – без басейну. Чи ще один аналог: коли збірна Ямайки – країни, де не бачили снігу, брала участь у змаганнях з бобслею.
Ще в радянські часи, коли зароджувався цей вид спорту, слалом був на рівні, але потім інші країни почали будувати канали і пішли далеко вперед. Канали ускладнювалися, а у нас, навпаки, географія поїздок скоротилася, каналів стало менше. Був період, коли змагання проводилися в Карпатах – там навесні була відповідного рівня вода. А зараз в Карпатах річок немає, тільки каміння. Зрозуміло, що пересічний глядач бачить тільки місце і не розуміє, як воно досягається, з яких причин такий результат.
Веслувальний слалом – складно-координаційний вид спорту, який вимагає, перед усім, досвіду. Ти не можеш прийти і, умовно кажучи, за два роки, накачати м’язи, вибухнути і перемогти. Так не буває. Тут, окрім сил, необхідний досвід, відчуття води і талант, в решті решт. Факторів чимало для досягнення гарного результату.
- Ви казали «відкликнулися міжнародні партнери», тобто у федерації веслового слалому України такі зв’язки були налагоджені раніше?
- Раніше зарубіжні поїздки здійснювалися за рахунок Мінмолодьспорту України, або за власний рахунок спортсменів. Після початку військової агресії росії ми звернулися до Міжнародної федерації каное та усіх європейських федерацій і отримали велику підтримку від них - українським слаломістам дозволили брати участь у змаганнях без стартового внеску. Переважна більшість клубів, де проводяться міжнародні змагання, приймають нашу команду, забезпечуючи безкоштовне проживання і харчування.
Хочеться відзначити польський клуб «Кольна» із Кракова, який з перших днів війни безкоштовно прийняв нашу молодіжну збірну на своїй базі, забезпечивши спортсменів проживанням, харчуванням та тренуванням, і з тих пір це основна база підготовка нашої молодіжної команди. Лише до місця змагань, разом з човнами, переїжджаємо за свій рахунок. Наприклад, переїзд в Італію, де проводився чемпіонат світу серед молоді і юніорів, обійшовся спортсменам в 200 євро.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
- Розкажіть, будь ласка, які перспективи веслувального слалому в Україні.
- По спортсменах є перспективи, по базах – на жаль, поки що немає. Використовуємо те, що маємо в наявності: єдина база – це річка Південний Буг, а саме село Мигія Миколаївської області, де ми проводимо «дорослі» чемпіонати України. А так, поки у нас свого каналу відповідного рівня немає, для проведення навчально-тренувальних зборів необхідно використовувати європейські канали. Тільки так. Будувати канал – дуже дорого.
Мені здається, що такий канал в нашій країні буде побудований тільки в тому випадку, якщо Україна отримає право проводити Олімпійські ігри. Будівництво такої складно-технічної спортивної споруди як веслувальний канал - це дуже непростий проект, і з точку зору різноманітних дозволів, і, звісно, з точки зору фінансування.
- А суто теоретично, де можна було б його побудувати?
- Є фірми, які займаються проектуванням і будівництвом таких каналів. При цьому є варіанти використання природних гідроспоруд, а саме греблі, де є природний перепад води – це найоптимальнішій варіант. Це, можна сказати, бюджетний варіант. Але в світі зараз є тенденція будівництва каналу як стадіону закритого типу. Вода йде по колу, насосом закачується наверх, а потім стікає вниз. Так, це займає мало місця, дозволяє будівництво майже в будь-якому місці. Але його обслуговування обходиться дуже дорого з точки зору електроенергії, тому ціна тренування на таких трасах сягає 500 євро за годину.
Ідеальний варіант для України, на мій погляд, це Київська ГЕС. Там є хороший перепад висот. Але там все упирається в дозвільні документи. Це питання має вирішуватися тільки на рівні держави.
Знов таки, такий комплекс має будуватися біля мегаполісу, де є аеропорту та готелі, що дуже зручно і для проведення різноманітних змаганнях, і для популяризації виду спорту як такого. Київська ГЕС – на мій погляд, оптимальний варіант і з цієї точки зору. Попередньо вивчивши перепади висот, спеціалісти вже навіть прикинули приблизне місце розташування каналу.
- Тим не менш, незважаючи на відсутність бази для підготовки слаломістів, українські веслувальники мають непогані результати на міжнародній арені. За рахунок чого, як ви вважаєте?
- Думаю, що за рахунок ентузіазму спортсменів і тренерів. Є велике бажання тренерів добиватися результатів, шукати талановитих спортсменів. В цьому плані відзначу Вінницю, де вдавалося вивозити спортсменів на закордонні збори та для участі в міжнародних змаганнях. І це дає неабиякий поштовх спортсменам – в зростанні спортивної майстерності, а разом з цим і результатів. Спортсмени молодіжної збірної, які з початку року знаходилися на зборі в Польщі, виросли просто на очах. Навесні, в період підготовки до чемпіонату Європи, спортсмени тренувалися в двох місцях – на своїй звичній локації в Кракові та у місті Ліптовський-Мікулаш (Словаччина), де проводився чемпіонат Європи. Взагалі, це нормальна європейська система підготовка – на різних каналах, набираючись необхідного досвіду. В цьому році, так вийшло, ми також готувалися таким чином.
26 травня 2022 року. Ліптовський-Мікулаш. Омолоджена збірна України на чемпіонаті Європи
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ
- Головний старт року – чемпіонат світу – вже за кілька днів. Які очікування?
- Для молодих спортсменів це відмінний досвід змагань високого рівня. Вони мають просто гарно проїхати. За для цього необхідно, щоб хлопці впоралися психологічно, тоді зможуть реалізуватися. Звісно їм треба відчути легендарний «Ice Channel», і для цього у них була можливість – вони тренувалися тут майже два тижні. Дуже важливо, що ми виступатимемо в командній гонці, де ми не були представлені на чемпіонаті світу майже десять років, тому що частіше всього на такі змагання виїжджали лише три спортсмени: два в байдарці (жінка і чоловік) і каноїст.
В плані високого результату сподіваємося, звісно, на Вікторію Ус. Вона найтитулованіший наш і найнакатаніший наш спортсмен. Завдяки своїй майстерності і досвіду вона стабільно входить в світовий топ-10.
Хочу також відзначити, що сім років назад ми на засіданні федерації ми вирішували, що робимо далі. Ми розуміли, що веслувальному слалому України потрібна олімпійська ліцензія, щоб вид спорту міг і далі розвиватися. І тоді ми прийняли рішення виділили групу з трьох-чотирьох спортсменів, які цілеспрямовано готувалися до Олімпіади. І цей експеримент приніс плоди. Ця група спортсменів постійно їздила на закордонні збори і змагання. І в підсумку, за три-чотири роки, з’явився цей результат. Але з іншого боку, все фінансування йшло на них, і молодим спортсменам не приділялася увага. Від цього з’явився, можна сказати, провал. Є Вікторія Ус, а позаду немає нікого, хто б міг достойно представляти країну на міжнародних змаганнях. Зараз пробуємо ліквідувати цей провал. За рахунок молодих спортсменів.
- Як вважаєте, Вікторії по силах боротися за медалі?
- Не будемо бігти попереду паровозу. Технічно вона готова у всіх видах, але дуже складно фізично пройти на однаково високому рівні всі три види (байдарка, каное, екстремальний слалом. – «Веслування України»).
Вважаю, що для нашого виду спорту навіть фінал чемпіонату світу – успіх. Все йде поступово. Колись ми мріяли вийти у півфінал, потім – у фінал. Зараз, можливо, можна і про медалі мріяти. У фіналі велике значення має удача. Не буду загадувати.
Влад ЄФІМОВ, проект «Веслування України»