Проєкт «Веслування України» продовжує знайомити свої читачів з українськими героями чемпіонату Європи серед юніорів і молоді. Однією з них стала уродженка Шацька Валерія ТЕРЕТА, яка зараз представляє Львівську області.

В режимі ZOOM-конференції Валерія, яка разом з Оленою ЦИГАНКОВОЮ завоювала дві бронзові нагороди (на дистанціях 200 і 500 м), поділилася із Владом ЄФІМОВИМ емоціями, які викликали такі значущі в кар’єри успіхи. Не обійшли, звісно, й тему війни, а також чемпіонату світу.

- Дуже складно повірити в те, що я змогла це зробити, мені й досі здається, що це сон, - зазначила Валерія на початку бесіди. – В попередньому сезоні, як ви знаєте, у нас з Оленою Циганковою було чотири четвертих місця, три з яких в двійці. Страх знов залишитися без медалей був присутнім і до старту нинішнього Євро, але ми з Оленкою перебороли його і зуміли завоювати медаль. Зараз я дуже щаслива.

Euro U23 23

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ВИД

- Наскільки важко було готуватися лише до однієї гонки, адже в обох видах у вас були прямі фінали?

- Ми не очікували, що у нас відразу буде фінал, і це було дуже відповідально, адже ми не мали праву на помилку. Нам треба було відразу працювати по максимуму, адже ми не знали рівень суперників і свій рівень відносно конкурентів. Ми з Оленкою вирішили піти ва-банк, без ніякого переходу, залишити всі сили на дистанції.

- Це вийшло, як ви гадаєте?

- Вийшло круто! У нас були маленькі труднощі перед змаганнями – не завжди все виходило на тренуваннях. Ми трішки були розгублені. Але в Белграді ми зуміли вийти на гарний хід, і це додало нам впевненості в боротьбі за медалі.

- В цьому році ви працювали на першому номері, на відміну від попереднього…

- Цей варіант був нам запропонований ще після минулорічного чемпіонату Європи, де ми стали четвертими. Але ми побоялися щось змінювати, адже було небагато часу для підготовки. В тому році, нагадаю, ми чотири рази були четвертими, і треба було міняти абсолютно все, щоб завоювати медалі.

Контрольні тренування навесні показали, що ми на вірному шляху. Ми розуміли, що треба виходити з «2.00», щоб боротися за медалі, адже в минулому році на Євро ми показали 2.00,97, і це коштувало нам медалей. Програли мізер – 0,02 секунди. Було дуже образливо.

- Отже, фінальна гонка на дистанції 500 метрів. Перша і остання. Згадайте, як пройшла гонка…

- Взагалі, нічого не пам’ятаю. Лише деякі моменти. Більшою мірою можу розповісти про гонку з того, що я бачила у відеозапису. Пам’ятаю, як ми стартували, потім мені щось крикнув Микола Ярославович (Микола Періг - тренер з резерву збірної України. - "Веслування України"), потім на позначці «200 м» Оленка крикнула «додаємо». І все. Більше нічого. Більше нічого не чула та не відчувала. Молила Бога, щоб дав мені сили доїхати до фінішу. І ми зробили це…

Euro U23 23

- Зрозуміли, на якому місці фінішували?

- Ні. Ми розуміли тільки те, що перед нами лише два човни. Але решту екіпажів не бачили. Була навіть думка: «Невже ми відстали від всіх?!». Не могла ніяк усвідомити, що ми в «призах». Емоцій не було жодних, тому що мені здавалося, що це мені все сниться.

Коли стояла на п’єдесталі, повною мірою не змогла відчути всі емоції, адже мені було погано – ніяк не могла відійти від гонки.

- Коли повною мірою відчули?

- Мабуть, лише тоді, коли приїхала в Україну. Тоді я вже відчула, що повертаюся додому бронзовою медалісткою чемпіонату Європи.

Euro U23 23

СПРИНТ

- Наскільки принципово було стати призерками в спринті?

- Медаль в спринті це для нас, взагалі-то, якісь шок. Щось неймовірне. Не розумію, як ми це зробили. Ми вирішили, що працюємо для себе, викладаємося наповну, а на фініші вже побачимо, як буде. Так і вийшло. Після фінішу нам говорять, що ми треті, а ми не віримо в це. Ми, чесно кажучи, не розраховували, що завоюємо медалі на цій дистанції.

- Хто першим привітав вас?

- Звісно, тренери. Було дуже приємно чути від них, що ми, дійсно, заслужили медалі чемпіонату Європи. А привітань в інстаграмі було настільки багато, що додаток навіть почав зависати. Дуже дякую всім, хто підтримував мене, особливо, моїй родині.

Мені мама перед чемпіонатом казала, щоб без медалі не приїжджала, а то додому не пустить (сміється). Взяла аж дві медалі, тож маю повне право повернутися додому. В Шацьк, де мешкає моя родина.

ПІДГОТОВКА ПІД ЧАС ВІЙНИ

- В цьому році, через війну, вся підготовка пройшла за межами України…

- Коли почалася війна, ми знаходилися на зборі в Туреччині. Дуже важко було в перші дні війни, адже боялися прокинутися і більше не почути голоси рідних. Ми були в дуже пригніченому стані. Ми не могли сконцентруватися на тренуваннях, адже постійно думали про своїх близьких. Але згодом мені мама сказала, що рада, що хоча б одна дитина знаходиться в безпеці. Тоді я зрозуміла: маю робити все, що від мене залежить в своїй професії, адже єдине, що я можу зробити на своєму місці, це прославити Україну на міжнародних змаганнях.

- Відправляючись в Белград, як себе відчували?

- Думала, що в мене буде присутній страх, хвилюванням, але приїхала до місця подій з дуже дивним настроєм. Я була дуже задоволена, що знаходжуся в Белграді, мені дуже подобалася обстановка, неймовірно кортіло вже вийти на старт, змагатися із суперницями, показувати себе. Тому було дуже важливо дотримати весь цей настрій до останнього дня змагань, коли у нас були фінали. І нам це вдалося зробити.

МІЙ ШЛЯХ У ВЕСЛУВАННІ

- Згадайте, будь-ласка, як ви розпочали займатися веслуванням?

- Як я вже казала, я родом із Шацька – місцевості, яка славиться своїми озерами. Все своє дитинство я проводила на озері Чорному – з ранку до ночі. Ми веселилися, купалися, засмагали. Але за всі тринадцять років я не бачила таке чудове явище, як веслування. Мабуть, Бог мене беріг (сміється). Але одного дня моя найкраща на той момент подруга запросила мене на веслування. І перші три роки я веслувала на байдарці, яку поєднувала з каное (сміється). Але в якійсь момент заборонили виступати в двох видах, прийшлося обирати. Я обрала байдарку, але тренер наполіг на каное. І я не шкодую про такий вибір.

- Наскільки складно було адаптуватися до каное?

- Спочатку мені все дуже складно давалося, але тренувальний час, який я витратила, роботу, яку я зробила, не були марними. Шлях до міжнародного п’єдесталу був досить таки довгим, і все я була винагороджена за свій труд.

- Що мотивувало у складні моменти?

- Мотивувало те, що мною пишаються рідні, коли я чогось досягаю, і я хочу відчувати якомога більше таких емоцій. Зараз ще мотивує те, що відбувається в країні. Ми, спортсмени, маємо на своєму фронті довести всьому світу, що ми сильна країна.

- Хто входить до вашої групи підтримки?

- Рідні, близькі, тренери, наша команда, взагалі. До речі, дуже чудовий колектив у нас склався у нас в жіночому каное. Ми разом провели тривалий час підготовки, тож переживаємо за дівчат. І перше, що ми запитали після того, як ми зійшли на берег після фіналу, якими стали дівчата-юніорки, адже їхній заїзд був прямо перед нашим. Дуже раділи за них, дуже приємно, що жіноче українське каное на європейському п’єдесталі.

- Тепер треба підтверджувати свій клас на чемпіонаті світу?

- На чемпіонаті світу буде вдвічі складніше, ніж на чемпіонаті Європі, це факт, тож нам потрібно якомога краще працювати, щоб довести всім, що ми конкурентоспроможні і на світовому рівні і заслуговуємо на медалі. Маємо підтверджувати свій статус бронзових призерок чемпіонату Європи.

Euro U23 15

Інтерв'ю Валерії ТЕРЕТИ проєкту "Веслування України".  Відеоверсія 

Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»



Новини Україна

05 листопада 2024

Минулого тижня 85 років виповнилося б видатному українському тренеру Вячеславу СОРОКІНУ

29 жовтня виповнилося б 85 років заслуженому тренеру СРСР, України і Молдови Вячеславу СОРОКІНУ, який…
01 вересня 2024

Збірна України з веслування завоювала 4 медалі чемпіонату світу

Збірна України з веслування завоювала 4 медалі (2 золоті) на чемпіонаті світу в неолімпійських видах…
15 серпня 2024

Веслувальники жорстко розкритикували роботу Федерації каное України перед Олімпіадою (ВІДЕО)

Українські байдарочники, які посіли 4-е місце на Олімпійських іграх, жорстко розкритикували національної федерації перед Олімпійськими…

Міжнародні новини

23 серпня 2024

Чемпіонат світу-2024. Чи зможе Олег КУХАРИК кинути виклик олімпійському чемпіону Парижа Йозефу Досталю?

18 веслувальників збірної України візьмуть участь в чемпіонаті світу в неолімпійських видах програми, який вперше…
09 серпня 2024

Париж-2024. Марія ПОВХ: «Головне – до кінця вірити в свою перемогу»

Луцька байдарочниця Марія ПОВХ, яка в заключний день веслувальних змагань на Олімпіаді виступить у фінальній…
09 серпня 2024

Париж-2024. Українські каноїстки вдруге поспіль завоювали олімпійське срібло

Українські веслувальниці Людмила ЛУЗАН і Анастасія РИБАЧОК завоювали срібні медалі Олімпійських ігор, які проходять в…