Продовжуємо серію інтерв’ю з провідними веслувальниками країни напередодні головного національного старту року – особистого чемпіонату України пам’яті Вячеслава СОРОКІНА. В рубриці «Перед стартом» Юлія КОЛЕСНИК - бронзовий призер чемпіонату світу-2017 серед молоді у байдарці, яка зараз ставить олімпійські цілі вже в каное.
ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП ПІДГОТОВКИ
- Юлію, як пройшов заключний етап підготовки?
- Вважаю ми гарно попрацювали в Обухові. Тренувалися і в «одиночці», і в «двійці». Залишилося тільки відновитися та можна вже виходити на старт.
- Які були пріоритети в роботі?
- Чимало уваги приділяли техніці, а що стосується дистанцій, то працювали більшою мірою над олімпійськими видами – «каное-одиночка, 200 м» та «каное-двійка, 500 м».
- З ким працювали в екіпажі?
- Пробували різні екіпажі і зупинилися на варіанті з Анастасією Четверіковою. Також підемо з Настею і дистанцію 200 м.
- Раніше ви серйозно не працювали в «двійці. Які враження від роботи?
- Ми вже якось вставали з Настею в «двійку», але мало що виходило, тому що я не була готова до такої роботи. Зараз ми вже добре відчуваємо один одного і, гадаю, складемо добру конкуренцію іншим екіпажам. Взагалі-то, ми націлені на перемогу.
ІЗ БАЙДАРКИ В КАНОЕ, ЧИЯК ЗБУВАЮТЬСЯ МРІЇ
- Чому ви вирішили пересісти і байдарки в каное?
- Коли я розпочинала займатися веслуванням, а це відбулося 14 років тому в Баштанці Миколаєвської області, ще не було жіночого каное. Тож мої тренери Олександр Васюнькін та Віктор Демидюк посадили мене в байдарку, де я згодом мала певні успіхи – була, навіть, бронзовою призеркою молодіжного чемпіонату світу. Перейти в жіноче каное якось боялася, та й тренера, який би мене міг взяти, не було. Одного прекрасного дня Юрій Чебан запропонував мене перейти в каное.
- Це була ваша мрія?
- Т-а-а-к! Я з перших днів хотіла веслувати в каное, але, як говорила, тоді жінки не змагалися в цьому виді.
- Важко далося рішення?
- Страшнувато було, я би так сказала. Це було важливе рішення, адже я якраз перейшла із категорії «молодь» в «дорослі». І я зробила цей крок. Дякую Сергію Чернишову та Юрія Чебану за те, що повірили в мене та запросили мене в Южне, виступати за ФСК «Хімік». Намагатимусь робити це з достоїнством. Доводитиму всім, що все це недарма робилося. В «Хіміку» мені добре, тут все роблять для спортсменів.
Сподіваюсь, що ми разом досягнемо серйозних висот. Певні успіхи вже є – на командному чемпіонаті України, який відбувся в серпні минулого року, завоювали одну золоту та дві срібні медалі. Мені, знов таки, було трохи страшно, але цікаво. Було і бажання довести, що я вже щось вмію в каное. Хоча, розумію, що мені належить зробити величезний обсяг роботи. Особистий чемпіонат України покаже, чому я навчилася за рік, покаже мою готовність.
- Які найскладніші моменти були при переході із байдарки в каное?
- Було дуже складно фізично, адже при веслуванні в каное та байдарці працюють різні м’язи. Сильно боліли бік, спина, а коли хвилин п’ятнадцять стояла на коліні, воно просто розривалося. Намагалася перебороти цю біль. І переборола. Можу півтори години бути в човні – і все добре.
ПЕРЕДСЕЗОННА ПІДГОТОВКА
- Розкажіть, як пройшла для вас передсезонна підготовка?
- Перший зарубіжний збір ми провели, як відомо, на середнегор’ї , в Бельмекені. Дуже цікава та різноманітна робота, яка була спрямована на підвищення фізичних кондицій. Мені сподобалося. Потім збірна України, як відомо, майже три місяці готувалися в Італії, і цей період був дуже важким для мене, адже він був базовим – ми катали дуже багато кілометражу, та й дівчатка дуже сильні – Люда Лузан та Настя Четверікова. Дуже складно було за ними тягнутися на воді, постійно відставала від них. В «тренажерці» було легше, тому що фізична підготовка у мене на доброму рівні.
- Як працюється з Юрієм Чебаном?
- Я в захваті. Адже поруч в катері з тобою їде дворазовий олімпійський чемпіон, і від однієї думки про це, тобі хочеться працювати та викладатися на сто відсотків, навіть більше. Так, буває складно, не все виходить, але легких шляхів до успіху немає. А буває, що він встає в човен: їде поруч та підказує, а човен, немов сам по собі, починає швидше їхати. Така людина поруч – для мене неабияка мотивація. Крім того, я сама себе мотивую. Дуже класно працюється.
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ-2020
- Готові складати конкуренцію лідерам жіночого каное України – Анастасії Четверіковій та Людмили Лузан?
- Так, зараз вже можу з впевненістю сказати: «Так, готова!». Адже я зробила великий обсяг тренувальної роботи. Я підвищила і рівень фізичної підготовки, і рівень функціональної підготовки на воді. До боротьби за перемогу готова.
- Які цілі на цей сезон, який став тепер передолімпійським?
- Націлююся взяти медалі на чемпіонаті України. Залізно маю бути в призовій трійці і в спринті, і на дистанції 500 м. В «двійці» з Настею зобов’язані вигравати, як на мене. Далі – працювати над собою, щоб вибороти путівку на Олімпійські ігри.
- Олімпійська мрія стала реальністю, чи не так?
- Так. Я розумію, що я реально можу боротися за участь в Олімпіаді, про що я навіть рік тому навіть і не думала. Каное – це моя мрія. Хочу тільки працювати і працювати, щоб досягати високих результатів в цьому виді.
- Що треба для того, щоб здійснити цю мрію?
- Робота, бажання, терпіння – такі складові успіху я бачу.
НЕОБХІДНИЙ КОМЕНТАР
Юрій ЧЕБАН, головний тренер збірної України:
- В цьому році у збірній України з’явилася нова каноїстка, відома в минулому байдарочниця Юлія Колесник. Як оцінюєте ії потенціал?
- Шанс є у всіх, і в неї в тому числі. Вона добре себе зарекомендувала в перше півріччя. Вона, так би мовити, з перших гребків стала показувати гарні результати в освоєнні нового для себе виду веслування. Юлія за рахунок фізичних даних, які в неї були закладені раніше, гарно прийняла матеріал та технічні елементи каное. В минулому році вона, займаючись кілька місяців, була в «призах» на командному чемпіонаті України. Я так планую, щоб вона була одним з претендентів на завоювання додаткової ліцензії в «одиночці, 200 м», володар якої визначатиметься в травні наступного року.
Пресслужба ФКУ