Срібна призерка чемпіонату світу-2022 Анастасія ЧЕТВЕРІКОВА («в каное-двійці, 500», з Людмилою Лузан) в інтерв’ю проєкту «Веслування України» підбила підсумки змагань. Бесіда пройшла за кілька годин після завоювання медалі.
- Анастасіє, медаль, яку ви завоювали вже не перша на такому рівні. Канадська медаль – особлива?
- Так. Особлива. Це були перші серйозні гонки після Олімпійських ігор, і ми раді, що нам вдалося підтвердити статус срібних призерок Ігор. Так, дійсно, ми поки що не дотягуємо до китаянок. Це, звісно, неприємно, але в Парижі-2024, сподіваюся, виправимо ситуацію.
ФІНАЛЬНА ГОНКА
- Кілька слів про фінальну гонку. Порівняйте ії, будь ласка, з фіналом Олімпійських ігор. Результат такий же, але конкуренти були дещо інші…
- У порівнянні з Олімпіадою гонка пройшла складніше, гадаю, через це, що підготовка у нас пройшла не так, як хотілося. Ми працювали в цьому році під психологічним тиском через те, що відбувається країні, а у нас, які відомо, війна. Як відомо, це перший рік після Олімпійських ігор, і ми, можливо хотіли б відпочити. Але до Парижу-2024 замало часу і було вирішено, що продовжимо виборювати медалі на великих міжнародних стартах. За підсумками чемпіонату світу можна зробити, що конкуренція в нашому основному виді зростає. Зараз третіми були угорки, яких взагалі в минулому році не було серед конкурентів. На Кубку світу в Рачіце ми програли кубинкам, зробили висновки і були впевнені, що завоюємо медаль. А ось яке місце посядемо, то було, звісно, цікаво.
Що стосується безпосередньо гонки, то ми непогано розігнали човен, потім зробили свою справу посередині дистанції – потужною та довгою роботою, а під кінець пішли фініш. Ми знали, що темпові екіпажі начебто забувають про те, що є ще друга половина (посміхається). Навіть, якщо програємо на половині дистанції, знаємо, що далі візьмемо своє. Ми були між угорками і кубинками, які потім значно відстали – все, що вони могли зробити проти вітру, вони віддали на першій половині. А ось з угорками, як говорять, бодалися майже до кінця.
ВІЙНА І СПОРТ
- Наскільки важко було зосередитися на змаганнях, знаючи, що відбувається в Україні, тим більше, що ваші батьки знаходяться в Херсоні в окупації…
- Рятує в цьому випадку одне: що ми робимо це для нашої країни, що ми робимо це для нашого народу, робимо для того, щоб всі бачили, що наша країна непереможна і дуже сильна. Насправді, це єдине, що рятує нас, адже перші дні ід початку війни все валилося з рук, не знали, як взяти себе в руки. Мої батьки, які знаходяться в Херсоні, так саме вважають, що ми маємо робити свою справу, доводити, що ми сильна нація, адже ми це робимо для нашої країни. І вони, знаходячись в окупації, радіють нашим гонкам, радіють нашим перемогам.
- З батьками після фіналу чемпіонату світу спілкувалися?
- Так. Звичайно. Мама зателефонувала, плакала в трубку, радіючі нашій медалі. Дуже емоційно поспілкувалися. А такі позитивні емоції допомагають їм вижити в окупації. Вони тримаються тільки на тому, що ми з братом не знаходимося в Херсоні, тримаються завдяки нашим успіхам, нашім маленьким перемогам. Ми – їхня підтримка, як і вони - наша.
- Так, ваші батьки отримали позитивні емоції повною мірою - і під час гонки, і коли ви піднялися на п’єдестал і підняли наш прапор…
- Так, для всієї країни дуже важливо, що на міжнародних змаганнях підіймається прапор України. Це реально показує нашу країну, ії силу, показує нас самих.
- Ви мали йти на чемпіонаті світу ще одну дистанцію – «каное-двійку, 500, мікст», адже в травні виграли дві медалі на етапах Кубку світу разом з Андрієм Рибачком…
- Чесно кажучи, не знаю, що сказати. Просто немає слів… (в каное-двійці, мікст на чемпіонаті світу виступав екіпаж Лузан/ Алтухов, який на міжнародних стартах раніше не виступав, посів 5-е місце, відставши на 5 секунд. – «Веслування України»)
ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ
- Так, неприємна ситуація… Залишається ще один старт в сезоні – чемпіонат Європи...
- Із Канади ми повертаємося в Україну і потім, за кілька днів, виїжджаємо на чемпіонат Європи в Мюнхен. Можливо, буде якійсь маленький збір, адже треба якось підводитися до чемпіонату Європи. Знаю, що Люда буде знаходитися у Львові. Повертаємося 10 серпня, а 15-го, якщо не помиляюся, відправляємося в Мюнхен (бесіда проходила 6 серпня через кілька годин після завоювання срібною медалі чемпіонату світу. – «Веслування України»). Напевно, буду в Ковелі, де мешкає мій хлопець – Андрій Рибачок. Звісно, на чемпіонаті Європи націлююся на максимальні результати.
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»
Інтерв’ю срібної призерки чемпіонату світу-2022 Анастасії ЧЕТВЕРІКОВОЇ проєктy «Веслування України». Відеоверсія