Бронзовий призер Олімпійських ігор-2016 каноїст Дмитро ЯНЧУК, який відібрався на свою другу Олімпіаду, поділився враженнями про чемпіонат Європи, про роботу на другому номері в двійці, а також розповів про очікування від Ігор в Токіо.
ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ
- Виступом трохи незадоволені – за результатом могли виступити краще (6-е місце на дистанції 1000 м. – пресслужба), - відзначив Дмитро. - Крім того, у човна був певний дисбаланс упродовж дистанції – виправлятимемо помилки вже у період підготовки.
Слід зазначити, що сезон виходить насичений – чимало стартів відбулося упродовж останнього місяця. Особливо виділю чемпіонат України, де був відбір в олімпійську збірну України – для завоювання ліцензії було віддано чимало емоцій і сил, тому на чемпіонаті Європи були трохи емоційно виснажені, не вистачало свіжості. До того ж на Євро було цілих три дні між попереднім заїздом і фіналом, що трохи розслабляє.
Тож, підсумовуючи вищесказане, скажу: трохи не вийшло, але головний старт року – Олімпійські ігри, і у нас є чимало часу для підготовки, під час якої нам належить зробити чималий обсяг роботи.
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ
- Поговоримо про чемпіонат України, а точніше, про фінальну гонку двійок на дистанції 1000 м, де визначалися спортсмени, які виступатимуть на Олімпійських іграх-2020…
- Гонка була дуже сильною. Нам треба було витримати серйозну конкуренцію збоку серйозних суперників. Гонка показала, що двійка Вандюк/ Міщук також заслуговувала на те, щоб їхати на Олімпіаду, адже все вирішили соті долі секунди.
За результатом все вийшло, як хотіли, але були певні недоліки, бо мій напарник Павло Алтухов чимало увагу приділяв одиночці, а ось двійці ми працювали не так багато, адже Павлу, по-перше, треба було завойовувати ліцензію в одиночці.
В подальшому нам треба буде більше працювати над контролем човна, бо я десять років веслував на першому номері, і виступати на другому – дуже важко. Це інша робота: тепер мені треба контролювати човен, щоб він йшла рівно по середині доріжці.
Що стосується підсумків гонки, то, повторюся, два екіпажі були достойні їхати на Олімпіаду, але удача була на нашому боці.
ІНША РОБОТА
- З минулого року ви з Тарасом Міщуком перестали працювати з Миколою Мацапури. Як це позначилося на підготовці?
- Так, у зв’язку з цим в період підготовки робота кардинально помінялася. Ми стали працювати по групах: Тарас перейшов до Сергія Безуглого, я – до Сергія Жиляєва, з яким також тренувалися Павло Алтухов, Віктор Свиридюк, Едуард Шеметило, Олег Боровик. Це дуже сильна група і на кожному тренуванні я мав доказувати свій рівень.
Довгий час я, як ви знаєте, тренувався з Тарасом, і ми добре знали один одного. А в новій групі була конкуренція, і, можливо, через це мій результат став зростати. Це показувала і векторна кардіограма – такі обстеження на зборах регулярно робила наш науковець Людмила Тайболіна. У мене виросла сила серцевого м’язу – такого показника у мене не було навіть на Олімпіаді в Ріо. Сергій Леонтійович знайшов такий підхід, що він у мене став зростати.
- Наскільки ви вже звикли до роботи на другому номері?
- З кожним тренуванням, з кожною гонкою становиться все краще, а ось на перших тренуваннях на човен було страшно дивитися, адже його кидало із боку в бік. На другому номері дуже складна робота, адже ти маєш дивитися, як рухається човен і тримати його по середині доріжки, а це потребує чималих зусиль.
На даному етапі підготовки, відчуваю човен набагато краще. До Олімпіади є час, щоб навчитися новій для себе роботі максимально добре. Чемпіонат Європи став для мене гарним досвідом, адже на фініші фінальної гонки був правий вітер, від чого човен повело вправо - я не зміг з цим впоратися, через чого ми втратили дорогоцінні секунди.
ТОКІО-2020
- Ігри в Токіо стануть для вас другими в кар’єрі. Які очікування?
- Звісно, я дуже радий, що потрапив на Олімпійські ігри. Але ситуація з коронавірусом у світі і вимоги, які будуть у зв’язку з цим на Іграх, звісно, позначаться на сприйнятті Олімпіади. За цими вимогами ти маєш знаходитися у кімнаті сам, нікуди не виходити, тренування мають тривати не більше двох годин, а самі змагання, як ви знаєте, проходитимуть без глядачів. Тож по олімпійському селищу не прогуляєшся. Це все дуже печально. Тож треба бути психологічним стійким до такої обстановки. Хотілось би, щоб Олімпіада була насиченою подіями та враженнями, як вона має бути, а спортсмен має насолоджуватися Іграми, а не сидіти взаперті.
З іншого боку, на Олімпіаді головна ціль – це перемога, але розповісти потім друзям та близьким про Токіо, яке є одним з найсучасніших міст світу, буде нічого, адже будеш бачити тільки канал і кімнату.
Звісно ж, націлюємося на боротьбу за медалі – в будь-якому разі, це головна ціль на Олімпійських іграх.
Пресслужба ФКУ