Луцька байдарочниця Марія ПОВХ, яка в заключний день веслувальних змагань на Олімпіаді виступить у фінальній частині на дистанції 500 м, розповіла про свої враження від перших олімпійських гонок.
ПЕРШІ ГОНКИ В ПАРИЖІ
- Маріє, вітаю з виходом у півфінал. Розкажіть, будь ласка, про гонки, які відбулися. Які задачі ставили, наскільки вони були виконані? Можливо, за проходженням був план.
- Якщо казати про турнірний план, то він простий, поетапний - вихід в наступний раунд. Як завжди, отримати задоволення. Звичайно, є переживання, оскільки це Олімпійські ігри, тут зовсім по-іншому, ніж на інших міжнародних змаганнях.
Але я дуже сильно радію, що у мене вже третя Олімпіада, і я разом тут з моїм чоловіком і тренером Романом Повхом. Наша сім'я продовжує трудитися, завдяки милості Божій, тому що Бог дав сили на перемогу в ліцензійному турнірі, і Бог дає сили зараз трудитися. І слава тільки йому за це все. І я не знаю, що буде завтра, головне проснутися, але я намагатимусь виконувати свою працю якнайкраще.
Звичайно, завжди шукаєш, як би можна було покращити свій гребок. Є, над чим працювати, не так, що все ідеально. Але рухаємося тільки вперед. Вже через два дні півфінал. Будемо радіти від того, що виходимо в півфіналі на старт.
- Якщо казати про першу гонку, чи можна було виходити в півфінал напряму, чи треба було це робити?
- Можна було. Але я вже на половині дистанції побачила, що дівчата попереду, і я б їх не догнала. Aле я спробувала. Я знала, що два човна виходять, так що вже на фінішній частині гонки, коли побачила, що четверта, одразу налаштувала себе на кваліфікацію.
- Що скажете про швидкості, які тут показують на каналі, наскільки вони високі, як ви вважаєте?
- Я навіть не знаю час, який показують.
- Кращі показники 1.48-1.49.
- Це Ліза Керінгтон, мабуть.
- Так, і не тільки вона.
- Нема нічого такого незвичайного, всі йдуть по своїм силам. Є лідери, які показують часи, як і на європейських і на чемпіонатах світу, нема щось грандіозного.
Для фотоколажа використані фото, опубліковані на сайті "Суспільне. Спорт"
ТРЕТІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ
- Взагалі, як відчуваєте собі на своїх третіх Олімпійських іграх?
- Ну, звичайно, це вже маленький такий успіх. Не маленький, це успіх те, що я на Олімпійських іграх, те, що я в одиночці, те, що я з рідними своїми.
Тому що я мріяла, щоб бути з Романом на Олімпійських іграх, і Бог здійснив цю мрію.
- Наскільки це важливо в даний час, щоб він був поруч, як тренер, як чоловік. Наскільки це відчувається? У вас були дві Олімпіади в одиночці, ви, напевно, можете порівняти.
- Ну, звичайно, Роман дуже багато робить, виконує різної роботи, якої спортсмену було б дуже важко осягнути. Так що це велика перевага в тому, що він тут і в тому, що він поруч. Він завжди мене підтримує, і словом, і ділом. Я бачу, як він трудиться, це для мене взагалі такий орієнтир, як потрібно віддаватися справі.
Так що дякую йому, що він після народження Іларії все-таки вмовив мене далі повернутися у веслування.
- Були інші думки?
- Так. Перевага більше на то, щоб бути мамою. Але я вдячна Роману, що він побачив у мені сили, віру дав, і ми тут.
ВІРИТИ ДО КІНЦЯ
- Що б ви хотіли сказати вболівальникам українським, які вболівають за вас, за нашу веслувальну збірну, за українських спортсменів?
- Скоріше побажаю самим спортсменам, особливо веслувальникам, щоб вірили до самого кінця в свою перемогу, в себе. І ніколи не здавалися, бо є у нас двоє дверей, і ти не знаєш, які можуть відкритися тобі.
І я бажаю нашим дівчаткам-байдарочницям, щоб на наступні Олімпійські ігри зібралася така команда, яка буде одним серцем, так, як і було у нас. Яка буде один одного тягнути, як локомотив. Я за дівчат-байдарочниць, бо я за них завжди вболіваю, хоча і на стороні, зараз я не з ними тренуюся. Так що треба вірити. Чотири роки – це і не так вже й багато, можна й потрудитися. І щоб зібралася молода команда, яка буде локомотивом.
І головне, щоб була людина, яка буде їх вести правильно. Таке побажання. А подякувати хочу тим, хто за мене вболіває, бо ці люди завжди компетентні, багатослівні в підтримці. Я завдячую їм і завдячую тим людям, які моляться за нас.
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»
Париж, «Vaires-sur-Marne Nautical Stadium»