Першим проаналізував результати олімпійського відбору в чоловічому каное досвідчений тренер-олімпієць Олександр КОЛИБЕЛЬНИКОВ. Зараз слово майстру спорту України міжнародного класу, екстренеру збірної України Сергію БЕЗУГЛОМУ.
ЗАГАЛЬНІ ПОЗИЦІЇ
- Відразу хочу наголосити, що я висловлю зараз особисто свою думку - думку тренера, спортсмена, фахівця веслуванні, який в цьому виді спорту більше двадцяти років, любить його і поважає. Я не з ким не радився на цю тему, це суто моя суб'єктивна думка, - зробив важливий акцент колишній старший тренер збірної України.
Напевно, якщо казати про спільні причини першого в історії пропуску українськими каноїстами Олімпійських ігор, це, як на мене, тренерські прорахунки – і стратегічні, і тренувальні. Давайте більш детально про кожний вид.
КАНОЕ-ДВІЙКА
- Вважаю, що це суто тренерський програш. Прорахунок тренерського складу та некомпетентність головного тренера збірної України як гаранта та захисника збірної. В інтересах головного тренера та тренерів по виду було завоювання олімпійської ліцензії на чемпіонаті світу минулого року, а не участь в неолімпійських видах. Маю на увазі участь Віталія Вергелеса і Андрія Рибачка у фіналі в «каное-четвірці, 500 м», де вони захотіли взяти медаль. Участь у фіналі, який відбувся перед надважливим півфінальним заїздом в своєму основному виді. Вони захопили медаль. Але це була піррова перемога, тому що задача виходу у фінал, де визначалися володарі ліцензій, виконана не була.
2021. Чемпіонат Європи. Віталій ВЕРГЕЛЕС/ Андрій РИБАЧОК на дистанції фінального заїзду, який приніс їм бронзу
Розумію, що спортсмени – це імпульсивні хлопці, хочуть більше медалей. Але в збірній є професіонали - тренери, які мали чітко розуміти, що це ліцензійний чемпіонат світу, і в пріоритеті олімпійський вид. Немає бути розпорошення на неолімпійські і на інші дистанції. Абсолютно.
Хлопці мали йти тільки двійку і брати ліцензію. І це було в їх силах того року. Я був присутнім на цьому чемпіонаті світу, бачив їхню швидкість, їхні попередній, півфінальний заїзди. Вони були готові. Але за дві години до старту був фінал, де вони спалили частину своєї енергії, бо вони пройшли на повну силу, оскільки боролися за медалі. Так, в призи вони заскочили, але ця медаль їм нічого, насправді, не дала.
На європейському відборі, як відомо, треба було перемогти. Туди приїхали спортсмени з росії, які два роки не виступали, але були готові дуже сильно. Можливо, й на фармакології. Невідомо. Адже жодних допінг-проб, скоріш за все, не було, бо вони не брали участь у змаганнях під егідою Міжнародної федерації каное. Як не прикро, але шансів в цій гонці у нашої двійки не було. Ми без Олімпійських ігор.
- Екіпаж Вергелес/ Рибачок, який ви свого часу створили, не може вийти з 1.40. Це межа спортсменів, чи проблема підготовки?
- Вважаю, щоб добиватися результату вище за свої можливості, потрібно повністю міняти підготовку.
Не можна повторювати підготовку з року в рік одну й ту саму.
Потрібно було змінити вид тренованості повністю. І для того, щоб боротися за медалі, а швидкості у каное-двійок тільки збільшуються - вже 1.35-1.37 - треба наступати собі на горло. Наступати і наступати, а не триматися за рятівний круг.
Мій висновок: має кардинально змінюватися підготовка.
КАНОЕ-ОДИНОЧКА
- Що стосується одиночки, то Павлу Алтухова малювали великі перспективи після Олімпіади в Ріо, де він став четвертим. Сподівалися, що він додасть і братиме медалі, але цього не сталося. Ось і на чемпіонаті світу він гідно проїхав, потрапив у фінал, але не зміг пробитися до ліцензійної шістки.
Що сталося з ним цього року? Моя думка, що Павло з тренером не змогли визначитися, з ким йому тренуватися. Чи це буде «каное-двійка, 500», чи це буде «одиночка, 1000 м». Вони міняли напарників, змінювали підготовку. І це також, на мою думку, вплинуло на те, що не взяли ліцензію в одиночці. А це було в його силах, але він заїхав лише шостий, програвши більше двох секунд.
Є головний тренер збірної, є тренери по видах, які мають чітко розставляти всі акценти.
Фото Заза Надирадзе
У підсумку ця самостійність, ця неконтрольованість, некомпетентність призвели до того, що ми, маючи хороших спортсменів, маючи всі можливості, човни, інвентар і закордонні збори, не потрапляємо в трійку.
Паша дуже сильний і потужний спортсмен, і в його силах було брати ліцензію. Причина невиконання задачі – одна: не було чіткого плану підготовки на свою дистанцію.
Підкреслюю, це моя думка і нікому ії не нав’язую.
- Чи є сенс, взагалі, об’єднувати два олімпійських види?
- Так, є сенс, якщо ти світовий лідер. Якщо ти чемпіон світу, чи призер в своєму основному виді, тобі під силу пробувати інший вид. Павло не дотягує до лідерів світового веслування, тож треба зосереджуватися на одному виді.
КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ
- Що потрібно поміняти, щоб боротися за медалі на великих міжнародних змаганнях, зокрема на Олімпіадах?
- Це дуже складне, я би сказав глобальне питання. Не можна так щось взяти і відразу поміняти. Це системна робота, це селекція спортсменів, кількість дітей.
Починаючи з резерву збірної, має йти планомірна підготовка.
Потрібна велика робота всіх структур: розпочинаючи з федерації, і збірною України, причому всіх вікових категорій, завершуючи спортивними школами. Має бути програма розвитку веслування, можливо, навіть державна, на найближчий олімпійський цикл.
Тож більше й більше нам спортивних шкіл, секцій, тренерів. Хотілось би, щоб тренери і молодь залишалася працювати, а не їхали за кордон, а спортсмени після завершення кар’єри переходили б на тренерську роботу та виховували нових олімпійців.
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»
