Байдарочниця збірної України Анастасія ГОРЛОВА в інтерв’ю проєкту «Веслування України» підбила підсумки чемпіонату світу, поділилася очікуваннями від чемпіонату Європи, який стартує вже 18 серпня, а також розповіла про проблеми, які мають місце в збірній.
Бесіда проходила через день після завершення чемпіонату світу
ПІДСУМКИ
- Враховуючи всі фактори, які нам заважали, вважаю, що ми з Людою Кукліновською виступили добре, - резюмувала Анастасія виступ на чемпіонаті світу(в «байдарці-двійці, 200» спортсменки посіли 6-е місце, в олімпійському виді - «байдарці-двійці, 500» - 12-е. – «Веслування України»).
ПІДГОТОВКА
- Розкажіть, як пройшов заключний етап підготовки до чемпіонату світу?
- Він, як ви знаєте, пройшов в Обухові. Ми готували «четвірку» на чемпіонат світу і, вважаю, що збір пройшов добре. Нам сказали, що дівчат (Наталію Докієнко і Діану Танько. – «Веслування України») не везуть за рахунок Мінмолодьспорту, але їх включать в наказ, щоб області, які вони представляють, могли профінансувати цю поїздку – «За рахунок коштів, незаборонених законодавством». І що ми в підсумку маємо? Дівчат, взагалі, не включили в наказ. Звісно, через це області не змогли виділити кошти. За пару днів до вильоту ми дізнаємося, що вони не летять на чемпіонат світу і, таким чином, жіноча «байдарка-четвірка» на чемпіонаті світу не виступатиме. Ще раз зазначу, що в період підготовки ми робили акцент на «четвірку», хоча в «двійці» також виходили, як і в «одиночці».
- Хто проводив тренування? Перед збором була інформація, що байдарочниці працюватимуть під керівництвом діючого старшого тренера збірної Володимира Соловйова і Олексія Семикіна, який працював в збірній останні два олімпійських цикли.
- Тренування проходили під керівництвом Олексія Івановича. Соловйов – де-коли також був.
Ми повернулися в рідні умови. Все було, як завжди – і вода, і тренажерний зал, а також гарні проживання і харчування. Єдине, що це було в борг. Кошти за харчування нещодавно повернули, а проживання було в борг, а це немаленька сума. Підготовка пройшла добре, і ми були налаштовані максимально. І, думаю, що наш результат в «двійці» свідчить про те, що на 500-метрівці ми були готові добре.
- Як взагалі, ви поставилися до того, що дівчат, з якими ви готувалися, по суті, відчепили від чемпіонату світу – вони були поставлені в такі умови, що їм прийшлося відмовитися від участі?
- Звісно, негативно. Це жахливо. Ми були на нервах. Взагалі, весь рік всі на нервах. В країні йде війна, кожен спортсмен збірної переживає за своїх рідних і близьких, але я за це не навіть не кажу, тому що кожен українець знаходиться в такому стані. В команді повний безлад, і це не може не тиснути.
Взяти хоча б ситуацію з візами на Канаду. Ми могли б прекрасно провести збір в Румунії - здати там біометрію і подати документи на візу. А ми витратили тиждень загального часу, що поїхати з Києву до Бухаресту здати документи, замість того, щоб готуватися до чемпіонату світу.
БАЙДАРКА-ДВІЙКА, 200
- Поговоримо про чемпіонат світу. Отже, «байдарка-двійка, 200» - вид, в якому ви з Людою маєте успіхи на великих міжнародних змаганнях, але з різними напарницями. Тож, непевно, особливо пристосовуватися не прийшлося…
- Як вам сказати. Якщо раніше, дистанція 200 м була олімпійською, і ми приділяли час роботі над нею, то після того, як в олімпійській програмі залишилася тільки дистанція 500 м, наша робота була перелаштована на «п’ятисоточну». Відповідно і техніка змінилася, тому через це і 200-метрівку стало важче ходити. Вважаю, що і у мене, і у Люди є вроджені здібності до спринту, хоча у неї були успіхи і на дистанції 500 метрів – з Марією Повх моя напарниця була навість в топ-4 на чемпіонаті світу. В «двійці, 200 м» хотілось бути вище і відчувалося, що ми можемо бути вище, але п’ятисоточна робота напевно дала своє. Але, в цілому, ця дистанція розглядалася як підготовча до дистанції 500 м, адже 200 метрів – це стартовий відрізок.
БАЙДАРКА-ДВІЙКА, 500
- Отже, «байдарка-двійка, 500», перша гонка в Галіфаксі…
- Ця гонка далася трохи важко. Одна з причин те, що човни, на яких ми мали змагатися, приїхали лише за два-три дні до старту. До того ми виходили у великій двійці, яка була нам не по розміру. Коли приїхали «наші» човни, з’ясувалося, що це не ті човни, що ми замовляли. Ми замовляли двійку «кватро», а приїхала – «сімка». А це абсолютно різні моделі. Вони відрізняються посадкою, носиком. З першого номеру я це дуже добре бачу. Ми виставилися, як нам потрібно, але ніс човна просто тонув. Прийшлося виправляти ситуацію… Тож мені Людою прийшлося зміщуватися в корму, щоб ніс не тонув. Тож ми же два дня витратили, щоб зрозуміти, як цей човен має їхати. Тож перший заїзд був, так би мовити, пристрілювальним. Також слід відзначити, що вітер постійно був зустрічним, тож результати двійок були такими же, як показники одиночок на тихій воді. Тож прийшлося на 5-7 секунди довше їхати. До цього я не була готова (сміється). Порадувало те, що від гонки до гонки ми прогресували. Наш часовий показник у фіналі В став сьомим за підсумком дня.
- Чи відчуваєте недолік досвіду у виступі у класі «К2-500» саме на міжнародних змаганнях?
- Дуже сильно відчуваю. Адже у «двійці» з Марією Кічасовою-Скорик я, наприклад, сиділа на другому номері, а з Людою – на першому. Я вчуся. Люда мені підказує як досвідчена веслувальниця. Тож, вважаю, що все йде нормально. Мені здається, що у нашої двійки є перспектива, якщо ми ії будемо постійно катати, якщо Люда буде цього хотіти.
А ось в «четвірці» у мене є досвід – я і в юніорських змаганнях виступала, і в молодіжних. Але «К4-500» і долає дистанцію за час, трохи більший, ніж за 1.30, а двійка все ж таки ближче до одиночки за часом.
БАЙДАРОЧНИЦЯ В КАНОЕ
- Завершаючи тему чемпіонату, не можу запитати вас про те, як ви опинилися в стартовому протоколі у змаганнях «каное-четвірок».
- Діло було так. До мене підійшов старший тренер збірної України Микола Мацапура і запитав, чи можу «я встати на коліно», тобто виступити в каное-четвірці – організаторам був необхідний кворум для старту, як сказав Микола Іванович. Відповіла, що зможу, адже це, можна сказати, моє хобі - я навіть в командному чемпіонаті України брала участь в цьому виді. Він сказав, що можна навіть на двох колінах проїхати: «Головне, щоб човни стартували». Але мені сказали, Люді Кукліновській сказали, а ось Насті Четверіковій – ні. І, таки чином, в день старту вона не мала із собою ані номера, ані форми. Тож ми у підсумку не стартували, просто тому що вона не знала, що має виступати.
ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ
- До чемпіонату Європи. Як пройде підготовка до цих змагань?
- Якщо це можна назвати підготовкою?! У нас буде три дні, щоб вийти на воду у Львові. Тобто після кількох днів у дорозі (9-го серпня виліт з Галіфаксу, 11-го прибуття до Львову. – «Веслування України»). Маємо вийти в одиночках, відкататися, відчути воду. Але ж нам змагатися в четвірці – це найголовніший наш старт на чемпіонаті Європи. Тож потрібно в «четвірці» походити відрізки. Про дистанцію мова не йде, адже ми з Людою будемо після важкої дороги. Наташа Докієнко з Діаною Танько тренувалися в Обухові під час чемпіонату світу, тож, думаю, вони добре себе почувають. Сподіваюсь, що й ми також будемо в нормі.
- У спринті, який є неолімпійським видом, на чемпіонаті світу виступала Інна Клінова. Наскільки я знаю, без відбору. Могли, наприклад, ви виступити, чи Люда Кукліновська. Як ви ставитеся до цієї ситуації?
- Так само, як і до того, що Наталія Докієнко і Діана Танько не поїхали на чемпіонат світу. Це для мене загадка. Людина не пройшла жодного відбору. В Румунії, де ми були на зборі не було жодного контролю на дистанції 200 м. На етапі Кубку світу в Рачіце Клінова показала 8-й результат, в Познані, де ми б могли провести своєрідний контроль, вона не виступала через хворобу, а я фінішувала шостою. Немає слів. І в чемпіонаті Європи Клінова також бере участь, хоча на чемпіонаті світу у фінал А навіть не потрапила. Взагалі, дуже дивно везти спортсмена за кошти Мінмолодьспорту, який виступає лише на неолімпійській дистанції. При цьому була вакансія на олімпійський дистанції в одиночці (500 м). В той же час нам з Людою сказали, якщо ми вас веземо виступати на дистанції 200 м, то ви зобов’язані виступати на олімпійській дистанції також.
- Чого чекаєте від чемпіонату Європи?
- Перш за все, завоювати ліцензію на участь в Європейських іграх. Більше нічого. Звісно, хочу прийти в нормальну форму після дороги і показати в Мюнхені найкращі свої якості. Складно щось очікувати, коли ти п’ять днів без тренувань. З нами, до речі, тим же рейсом також летять і байдарочники. На шостий день маємо вийти на воду у Львові. Три дні тренувань, а потім зворотна дорога.
- Знов маємо організаційні питання, яких було чимало по ходу сезону. Чи відчуваєте участь Федерації каное України у вирішенні проблем спортсменів?
- ФКУ намагається, пише якісь листи. Але дівчат (Наталії Докієнко і Діани Танько. – «Веслування України»), читай четвірки, не було на чемпіонаті світу. Тому мені складно відповісти на ваше питання. В цілому, нічого, ані поганого, ані хорошого, я про ФКУ сказати не можу.
ВІЙНА
- Тему війни ми постійно підіймаємо в бесідах зі веслувальниками збірної України, адже вона стосується кожного українця. Наскільки важко виступати, коли знаєш, що в Україні йде війна?
- Дуже важко. Можливо, мені трохи легше, адже моя родина мешкає у Львові – відносно безпечному місті. Але нещодавно мій вітчим поїхав на війну, тому з тих пір стало набагато важче. Я просинаюся, мама пише, що звісток від нього нема. Потім: «Відписався». І на душі становиться легше. Тобто постійно в стресі: переживання за вітчима, переживання за маму, тому що вона 24 години на добу тепер в стресі. Тож, якщо раніше був такий глобальний стрес, як у кожного українця, тепер це ще локальний стрес суто для неї, адже вона залишилася одна дома. А це дуже важко. Коли рідна людина на війні, це дуже важко переносити.
- Щоб ви хотіли сказати воїнам, які захищають Україну у війні з рашистами?
- Складно підібрати слова, крім слів вдячності. Ми дуже їм вдячні. Вдячні за те, що ми можемо робити те, що звикли робити. Ми як спортсмени виїжджаємо на міжнародні змагання, намагаємося підіймати прапор України. Дякуючи Людмилі Лузан, байдарочникам, Насті Четверіковій. Ми горді носити наш прапор, наш герб на серці.
Дякую всім, хто захищає країну. Ми в них віримо! Нехай пам’ятають: за ними є сила! Всі українці в них вірять.
- А ми в свою чергу віримо в нашу веслувальну збірну. Сподіваємося, що ще не один раз підійметься прапор України після виступів наших спортсменів, зокрема і після ваших виступів, Анастасіє!
Інтерв’ю учасниці чемпіонату світу-2022 Анастасії ГОРЛОВОЇ проєктy «Веслування України». Відеоверсія
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»