Сьогодні герой нашого матеріалу, присвяченого чемпіонату Європи серед юніорів і молоді, володар золотої медаль каноїст Павло БОРСУК – уродженець Волині, який з Артемом ЧЕТВЕРТАКОМ став першим на дистанції 1000 м.
Свіжоспечений чемпіон Європи серед молоді все по-дорослому розклав по поличках Владу ЄФІМОВУ в режимі ZOOM-конференції: про те, як став чемпіоном, про свої перші кроки у веслування, а також про свої плани відносно Олімпійських ігор
ПІДСУМКИ ЄВРО
- При підготовці до чемпіонату Європи ми зробили великий обсяг роботи, нагородою за що стала золота медаль, - відзначив Павло. – Так, це не перші мої міжнародні змагання, але емоції дуже сильні. Ми задоволені. Ми налаштовувалися брати медаль з того моменту, як розпочалася підготовка. Минулого року ми завоювали бронзу, і знали, що наступного року цілком можемо виграти.
ФІНАЛЬНА ГОНКА
- Розклад на гонку був таким: взяти потужний старт, вийти вперед і тримати лідерство до самого фінішу. Так в підсумку і вийшло.
- Доволі потужним вийшов старт: ви везли суперникам майже дві секунди. Не було побоювань, що не втримаєте високий темп?
- Ні. На останньому відрізку – 250-300 метрів – ми додали, мали солідний запас перед переслідувачами та могли ще додати в разі потреби. На фініші Артем крикнув «Слава України», я відповів «Героям слава»… Так і фінішували.
- Тобто у вас підготовка була настільки потужною, що у вас вистачило сил навіть на це…
- Та-а-ак! Ми під керівництвом Едема Мурадасілова плідно попрацювали упродовж підготовки. Після фінішу – великий спектр емоцій, адже ми довго до цього йшли. Так, я був чемпіоном Європи серед юніорів, але зараз були трохи інші емоції.
- Які відчуття на вищій сходинці п’єдесталу?
- Як я вже говорив, це не перша золота медаль чемпіонату Європи для мене. Кожна медаль – це особливі відчуття. По шкірі біжать мурахи, співаєш гімн і відчуваєш гордість за Україну, за те, як ми ії прославляємо…
- Зараз, коли в країні йде війна, такі перемоги якось по-іншому відчувається? Чи відчувається, що це ваш, спортивний фронт?
- Ми так і налаштовувалися. Доказати всім, що Україна сильна, що Україна є, що Україна буде.
- На цьому Євро ви виступали також на дистанції 200 м. Впевнено вийшли у фінал, але за медалі не вдалося поборотися…
- У підготовці у нас був акцент на «каное-двійку, 1000 м», тобто було більше дистанційної роботи. А така робота тільки притупляє швидкість. Тож я не був повноцінно готовий до виступу в спринті.
МІЙ ШЛЯХ У ВЕСЛУВАННІ
- Павло, розкажіть, будь ласка, як ви потрапили у веслування?
- Це трапилося одного сонячного літнього дня. Я катався на велосипеді та заїхав на річку Турію, бачу: хлопці веслують. Мене це зацікавило. Наступного дня прийшов на тренування. Федір Іванович Семенюк поставив мене на місток, спочатку на праве коліно, потім на ліве. Запитав, на якій стороні мені зручніше, я відповів, що на правій. Так і розпочався мій шлях у веслуванні. Було мені тоді 13 років.
- Які знакові події кар’єри могли б відзначити? Можливо, перші перемоги…
- Перші медалі на чемпіонаті України серед юнаків, котрий, як зазвичай, проводився в Ковелі. Тоді я завоював три нагороди в одиночці: срібло – в спринті, а також дві бронзи - дистанціях 1000 і 3000 метрів. Це було в 2015-му році. А за три роки я поїхав на свій перший великий міжнародний старт – чемпіонат світу серед юніорів. Причому я був молодше на рік за тих, з ким змагався. І вже в першій гонці, попередньому заїзді на «тисячі», де у фінал виходив лише переможець, фінішував першим. Але у фіналі змінилася вітрова обстановка, були серйозні суперники, але, взагалі, не впорався з хвилюванням. У підсумку став восьмим.
- Але наступного року ви розквиталися із долею, завоювавши три медалі на головних стартах, причому на Євро були на п’єдесталі на двох дистанціях, які потребують абсолютно різної підготовки – 200 і 1000 м…
- Тоді я спеціально готувався на обох дистанціях, хоча, наскільки пам’ятаю, все ж таки з акцентом на спринт. На «тисячі» я став третім, хоча напевно міг бути вище – боявся, що мені не вистачить сил на всю дистанцію, та економив сили. А ось в спринті впевнено виграв – жодних питань не виникло.
- Втім, на чемпіонаті світу серед юніорів того ж року ви на «тисячі» не потрапили навіть у фінал…
- Складно пригадати, в чому причини такого виступу. Наскільки пам’ятаю, була досить важка вода і тому на фініш мене не вистачило. Хоча тоді в період підготовки ми більше працювали саме над цією дистанцією. Спринт я був налаштований вигравати, був заряджений на цю дистанцію. Втім, на старті я припустився помилки змазавши гребок. Потім прийшлося наздоганяти спортсмена з Іспанії. Ми зрівнялися, але на фінішному підкаті він трошки у мене виграв.
ОЛІМПІЙСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ
- За два роки Олімпійські ігри в Парижі. Чи ставите перед собою олімпійські цілі? Принаймні, ми вас бачимо серед претендентів на потрапляння на ліцензійний чемпіонат світу…
- В першій перспективі ми розглядитимемо ці змагання, адже саме на чемпіонаті світу будуть визначатися володарі ліцензій на наймасштабніші спортивні змагання. Чому ні?!
- Напевно, має змінитися підготовка, адже зараз ви виступаєте на дистанції 1000 м, а олімпійська дистанція, як відомо, зараз 500-метрівка…
- Гадаю, що перебудуватися з 1000 м на 500 м буде нескладно, якби, навпаки, то тоді було б набагато важче і довше. У нас є база, є хороший середній хід. Потрібно додати в швидкості, у вибуховій силі. Для того, щоб човен швидше йшов.
- В Україні завжди були потужні двійки, напевно й в наступному році буде серйозна конкуренція. Кого ви бачите серед претендентів на перемогу в чемпіонаті України, де має визначатися учасники чемпіонату світу?
- Серед претендентів Віталій Вергелес/ Андрій Рибачок, Данііл Харечко/ Тарас Мазовський, Юрій Вандюк/ Тарас Міщук, а також наша двійка – Четвертак/ Борсук. Напевно, все.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ
- Але найближча ціль – чемпіонат світу серед молоді, який відбудеться на початку вересня у Сегеді…
- Крім «двійки, 1000» ми з Артемом також виступатимемо в «четвірці, 500», де компанію нам складуть Андрій Шкарнега і Тарас Кузик, які у складі двійки були п’ятими на дистанції 500 м. Тож, у зв’язку з цим, трошки буде змінена робота – буде більше роботи над швидкістю. Але основний акцент – все ж таки дистанція 1000 м. Напевно працюватимемо на озері Наварія, на базі «Веслярик», де ми працювали перед чемпіонатом Європи. Але це поки неточно.
- Маєте боротися за медалі в обох видах програми, чи не так?
- Так. Саме такі цілі ставимо.
Інтерв'ю Павла БОРСУКА проєкту "Веслування України". Відеоверсія
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»