Заслужений майстер спорту України, чемпіон світу Олег КУХАРИК відповів на питання проєкту «Веслування України».
З Олегом ми спочатку поспілкувалися 30 травня, коли підбивали підсумку етапів Кубку світу, де він завоював 2 золоті і 1 срібну медаль в олімпійських видах програми, але поки готувалося інтерв’ю, відбулися деякі події, які безпосередньо стосуються збірної України.
Бесіда №2. 4 червня 2022 року
- Після етапу Кубку світу в Познані ми всі роз’їхалися – трохи відпочити, щоб вже 5 червня зібратися в Снагові і розпочати перший етап підготовки до чемпіонату світу, - розпочав Олег, який вже знаходився в цьому місті, де збірна готувалися раніше в цьому році. – І тут, як грім серед ясного неба, дзвінок від старшого тренера збірної Олександр Сімонова, під керівництвом якого ми готуємося в цьому сезоні. Він сказав, що у нас 6 червня розпочинається збір в Києві на Трухановому острові, харчування за свій рахунок. Я був в шоці від того, що почув. Чому про це було не повідомити раніше? Просто не попередити. Але цьому вже не дивуюся. Сьогодні (бесіда проходила 4 червня. – проєкт «ВУ») інформація вже така, що збір розпочнеться 8 червня. Кожного дня щось змінюється. На підготовку в Канаду нам їхати не дають – говорять, що Мінмолодьспорт не дає зелене світло, хоча, як нам раніше повідомляли, Канада забезпечує проживання і харчування, і лише переліт за рахунок України. Чомусь хтось блокує це рішення… Відповіді на це питання, як і на інші, у мене не має.
Наприклад, навіщо тратити державні кошти, якщо ми могли б спокійно залишитися в Снагові і продовжити підготовку.
Чи можна тренуватися в акваторіях України, а саме на Трухановому острові, у воєнний час? За інформацією деяких пабліків, ні.
- Тобто збірна України готуватиметься до чемпіонаті світу на базі, на яких жодного разу не тренувалася, в невідомо яких умовах, так?
- Наскільки я знаю, це база «Славутич», де тренуються веслувальники-новачки, для яких в цій локації організують табори. Але це не є умови для підготовки збірної України до чемпіонату світу. І, наскільки мені відомо, умов для проживання там особливо немає.
- Хто ще тренуватиметься перед чемпіонатом світу?
- Каноїсти.
- Чи плануєте якось діяти, пробувати змінити цей новостворений план підготовки?
- Звісно, говоритимемо з головним тренером стосовно бази підготовки, зокрема, про харчування. Ми ж маємо якнайкраще підготуватися до чемпіонату світу, щоб захистити титул, завойований рік тому, а не думати про те, де харчуватися. Як ми зможемо це зробити в тих умовах, що у нас будуть, складно сказати. Ми ж там ще не були. Зрозуміло, що головний тренер проживатиме в комфортних умовах вдома в Києві. У нас же з харчуванням великі питання.
- Якщо говорити про базу в Снагові, румунська сторона готова була утримувати вас деякий час?
- Наскільки я знаю, саме так. Як нам розповіли співробітники бази, вони готові нас утримувати до грудня. Як підтвердження моїх слів, тут залишаються веслувальники збірної України, які не потрапили на чемпіонат світу і які не можуть через воєнний стан потрапити до своїх домівок. Наприклад, Даня Харечко буде оформлятися тут в місцевий клуб і виступатиме за нього на змаганнях. Тобто ніхто нікого не виганяє.
Тим не менш, у неділю спортсмени і конструкція з човнами виїжджають в Україну. Таке рішення головного тренера збірної України Ігоря Нагаєва.
ВІД АВТОРА
Навіщо переїжджати для підготовки із Європи в Україну, де йде війна, якщо є можливість вести підготовку за кордоном? Збірна країни серед молоді і юніорів, яка 23-26 червня візьме участь у чемпіонаті Європи в Белграді також повертається на Батьківщину, де проведе останній етап підготовки – повертається із болгарського Русе, звідки до столиці Сербії максимум 700 км.
Більшість збірних України, якщо не всі, до міжнародних змагань готуються саме в європейських країнах. У Ігоря Нагаєва свій погляд на речі.
Цікава думка з цього приводу Міністра спорту Вадима Гутцайта і президента Федерації каное України Ігоря Слівінського. Нагадаємо, що збірна України з веслування на байдарках і каное, яку тоді очолював Юрій Чебан, була визнана кращою командою 2021 року за версією Асоціації спортивних журналістів.
Бесіда №1. 30 травня 2022 року
КУБОК СВІТУ
- Ми дуже серйозно готувалися до цих змагань. Дуже хотіли показати високий результат на першому міжнародному старті року. І, гадаю, що нам це вдалося, - підбив Олег підсумки змагань.
- Четвірка в Рачіце стала другою, в Познані – першою. Порівняйте, будь ласка, ці гонки.
- Гонки в Рачіце були першим стартом року, так би мовити, пробою сил після тривалою підготовки. І, напевно, навіть добре, що ми заїхали другими. Це дозволило нам зробити аналіз проходження та роботу над помилками в період підготовки до етапу в Познані.
- Наскільки я розумію, все вдалося реалізувати якнайкраще, адже обидві половини збірна України пройшла майже в один час…
- Саме так. Крім того, в Рачіце ми, можна сказати, пішли за розкладкою іспанців, але не витримали ії. Ми зробили висновок, що самі повинні нав’язувати суперникам своє проходження, треба йти тою розкладкою, яку вміємо проходити ми. І в Польщі ми пройшли так, як на чемпіонаті світу в Данії.
- Етапи Кубку світу підтвердили, що успіх збірної України на чемпіонаті світу не був випадковістю. І якщо в Данії ви виходили на старт в статусі темної конячки, то тут були в числі головних претендентів на медалі…
- Так, різниця в цьому відношенні є, і достатньо серйозна. І, якщо на фінал чемпіонату світу ми виходили з деяким мандражем, сильно переживали, то зараз ситуація зовсім інша. Вже в період підготовки ми зрозуміли, головне – як говорять, потрапити в ногу. Якщо це трапиться, то ми, скоріш за все, переможемо. І, якщо в Рачіце було деяке хвилювання, то на старт в Познані ми виходили повністю впевненими в своїх силах і в своїх розкладці. І, напевно найголовніше, ми всі були впевнені один в одному. Кожен на своєму номері виконує свою задачу, і ця командна робота приносить успіх.
НОВА ДВІЙКА
- На Кубку світу ми побачили новий, у порівнянні з минулим роком, варіант двійки Кухарик/ Трунов, який в підсумку став переможним…
- В період підготовки ми розглядали різні варіанти двійки. Звісно, проводили, контрольні заїзди. І в підсумку у нас з Ігорем вийшов найшвидший екіпаж. З Дімою Даниленко у мене також гарний екіпаж, що й показали результати минулого рік, але була певна неспрацьованість в човні, зокрема, в потраплянні в гребок.
- З якими думками виходили на фінал в Рачіце?
- До виступу в двійці ми вже встигли завоювати срібну медаль в Кубку в «четвірках», але в двійці інша робота, тож треба було, як говорять, прикотатися. Все це ми зробили в попередньому заїзді і півфіналі і доволі впевнено вийшли у фінал. У вирішальному заїзді хвилювання як такого не було. Я був впевнений в тому, що за мною сидить така «машина», як Ігор Трунов, якому тільки дай роботу. Думаю, що у нього теж була впевненість в мені – в моєму досвіді, в моїй розкладці. З цією вірою один в одного ми виходили на старт.
- Гонка вдалася повною мірою?
- Що стосується результату, так, але нам є над чим працювати. Ми знаємо наші недоліки. В цілому, за проходженням, дистанція вийшла рівною, якщо поділити ії на два відрізки по 250 м. Я вважаю, що двійка так і має проходити. До чемпіонату світу у нас ще є час.
ДВА ФРОНТИ
- В спорті у вас свій фронт, в України – інший фронт: країна б’ється проти російських окупантів. Давайте трохи про це поговоримо. Вас, як і багатьох мешканців України, це торкнулося напряму, адже ваші рідні живуть в Баштанці Миколаївської області…
- Ми тоді знаходилися в Туреччині на зборі. Вранці 24-го лютого Вані Семикіну, з яким ми мешкаємо в одному номері на зборах, зателефонували і повідомили про те, що розпочалася війна. Так я дізнався, що в моїй країні війна. Ми стежили за розвитком подій і десь в глибині душі розуміли, що неминуче. Але тим не менш, це стало шоком. В голові не вкладалося, що сусідня країни, як раніше говорили, брати, напали на нас…
Що стосується Баштанки, де мешкають мої рідні, то місто потрапило під обстріл. Є споруди, які пошкоджені. Коли трошки стало спокійніше, сестра з племінником переїхали в Хмельницький, а ось батько залишився, адже ми маємо господарство, є домашні тварини, яких треба годувати.
- Як зараз ситуація в Баштанці?
- В самому місті спокійно, але чутні постріли, вибухи – з боку Миколаєву Нового Бугу, Кривого Рогу.
- Наскільки, взагалі, зосередитися на своїй роботі, розуміючи, що в країні йде війна…
- Я маю зосередитися на своїй роботі, адже маю перемагати, завойовувати медалі для своїй країни, і ще більше розповідати всьому світу про події в Україні. Треба, щоб увесь світ розумів, що у нас відбувається і сподіватися, що це якось допоможе в боротьбі з агресором.
- Наскільки важко психологічно стільки часу знаходитися за кордоном?
- Я вже звик до такого способу життя – ми постійно на зборах та змаганнях і додому приїжджаємо на кілька днів, тож справляємося з цим. Перші 60-80 днів, можливо, було важко, але в певний часу зрозумів, що нагнітання ні до чого хорошого не призведе. Треба просто якісно виконувати свою роботу. Працюємо з великим бажанням, націлюємося на високі результати. Щоб заявляти про Україну, про події в нашій країні з п’єдесталів чемпіонатів Європи і світу.
- Чи відчували підтримку України на етапах Кубку світу?
- Так, відчуваємо підтримку - і від звичайних людей, і від суперників по водній доріжці. Так, наприклад, до нас підходив олімпійський чемпіон Токіо-2020 австралієць Томас Грін, говорив, що йому дуже боляче бачити те, що відбувається в Україні, і звісно, висловив гарячу підтримку мені особисто і українцям взагалі. Після переможного для нас фіналу на дистанції 500 метрів ми з Ігорем подарували австралійцям прапор України.
ПІДГОТОВКА ДО ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ
- Залишається два місяці до чемпіонату світу, який цього року, як відомо, відбудеться в канадському місті Галіфакс. Як спланована підготовка чоловічої байдарки?
- Підготовка чоловічої байдарки обговорювалося з керівництвом Федерації каное України і головним тренером Ігорем Нагаєвим. Планувалося, що наша байдарка-четвірка плюс тренер Олександр Сімонов місяць після Кубку світу проведе в румунському місті Снагов, далі місяць підготовки в Канаді, безпосередньо на місці проведення змагань. Як передали нам представники ФКУ, канадська сторона забезпечує проживання і харчування збірної України у складі 50-ти чоловік. Українська сторона має профінансувати тільки квитки в обидва боки.
В Снагові у нас знову базова підготовка – штанга, кілометраж на воді – все за класикою. В Канаді адаптація 7-10 днів, а потім вже безпосередня підготовка до чемпіонату світу. Таким був план. Але через деякий час головний тренер збірної України Ігор Нагаєв відмовився від такого плану: «Ми так рано в Канаду ми не полетимо, лише за 10 днів до старту». Він сказав, що науково доведено, що такого часу для адаптації буде достатньо. Але, незважаючи на це, сподіваюся, що початково прийнятий план все ж таки буде реалізований, адже саме такий план приведе нас на п’єдестал: в цьому впевнені і мої напарники по четвірці і наш тренер Олександр Сімонов. Але у нашого головного тренера свої думки на цей рахунок. Побачимо…
- В цьому році особисто ви, як на мене, вперше за свою кар’єру працювали лише на одній дистанції – 500 м. В минулому році, ви, взагалі, поєднували «двійку, 1000» і спринт…
- Так. В цьому році ми були сконцентровані лише на одній дистанції, і це легше – і в психологічному, і у фізичному відношенні. До того ж, наша четвірка постійно разом, і у нас між собою є конкуренція в тренувальному процесі, а це, як відомо, двигун прогресу. Про це свідчать і наші результати на останніх міжнародних змаганнях.
Мені, напевно, вперше за кар’єру, не треба стрибати з одиночки в екіпажі. Я чітко знаю, що у мене є два основних види – двійка і четвірка. Я розім’явся в одиночці, сів в четвірку, відганявся, закотився в одиночці. Плюс в екіпажі набагато спокійніше, ти знаєш, що поруч з тобою товариші, які завжди тебе підтримають, які також заряджений на перемогу, і ти маєш викластися на 100, а то і 200%, щоб їх не підвести.
- Наскільки реально, на ваш погляд, ще збільшити швидкість проходження дистанції в період підготовки до чемпіонату світу?
- На етапах Кубку світу ми були готові дуже добре, показавши час на рівні 1.19. Не думаю, що від Канади треба очікувати якихось супервисоких швидкостей. Тож, гадаю, що таких часових показників, як в Рачіце і Познані, буде достатньо для того, щоб бути медалях. Якщо буде зустрічний вітер, то тут складно передбачити. Задача-максимум – перемога, задача-мінімум – медалі. В обох видах програми. Вважаю, що це нам по силах.
Влад ЄФІМОВ, проєкт «Веслування України»