Одним з героїв минулого року стала каноїстка Анастасія ЧЕТВЕРІКОВА, яка зібрала неймовірний врожай медалей на великих міжнародних змаганнях – 8 нагород, 3 з яких золоті, а також, разом з Людмилою ЛУЗАН, завоювала для України першу в історії олімпійську ліцензію.

Спілкувалися ми зі спортсменкою двічі: після другого збору, на початку березня, та вже після заключного збору передсезонної підготовки, коли вже стало відомо, що Олімпіада перенесена на наступний рік. В першій бесіді ми, звісно, говорили про Олімпійські ігри, на які Анастасія була налаштована, немов на останній старт життя, прагнула завоювати медаль в двох видах програми. Сказати, що новина ії приголомшила, значить, нічого не сказати:

- Я була дуже-дуже розстроєна. Хоча Юрій Володимирович (Юрій Чебан, головний тренер збірної України. – пресслужба) сказав, що у всьому треба шукати позитив, тому що у нас є ще рік на підготовку. Але, в будь-якому разі, була дуже засмучена, адже налаштування на Олімпіаду просто зашкалювало. Настрій впав, самі розумієте. Деякий час важко було зібратися з думками. Зараз все добре – вже переналаштувалася.

- Стільки роботи зроблено під час підготовки і все дарма, чи не так?

- Я так не вважаю. Вся робота на користь. Це відмінна база на наступний рік. Сподіваюсь, що і в цьому році вдасться реалізувати свою підготовку.

- Чим відрізнялася робота в березні від того, що робили в лютому?

- В березні велася переважно спеціальна робота, більше працювали на воді. Але в останні дні збору погода погіршилася, дув сильний вітер. Але ми шукали варіанти, щоб не залишатися без роботи на воді, працювали з гальмами, працювали над швидкістю. В «тренажерці» більше працювали зі своєю вагою.

- Як відчували себе наприкінці збору, тобто по завершенню передсезонної підготовки?

- Добре. Відчувала себе більш впевненою, відчувала більше сили, тож, вважаю, що підготовка була продуктивною. Працювала, звісно, з думками, що це буде реалізовано на змаганнях. І, незважаючи на відміну змагань, хочеться продовжувати цю роботу, щоб зберегти цей рівень.

- Зараз Кабмін дуже обмежив можливості спортсменам займатися навіть індивідуально на стадіоні.

- На даному етапі, коли у нас 14-денна самоізоляція – дзвонять, перевіряють, навіть приїхати можуть, продовжую працювати вдома в Херсоні. У мене є гантелі, батько турнік зробив. Дуже вже хочеться на воду, тим більше, що я живу на самому березі Дніпра – у мене вихід на воду прямо із домівки, їхати нікуди не треба.

ЛЮТНЕВА ПІДГОТОВКА

- В лютому кожного тренувального дня двічі була «вода», після кожної «води» «тренажерка». Води було більше, ніж на попередньому етапі підготовки, але і над «фізикою» теж працювали.

Отже розклад одного робочого дня в лютому був приблизно таким. О 7.30 – сніданок, о 8.30 – виїжджаємо на тренування, десь 8 км. 1,5-2 години на «воді», відразу після неї – загально-фізична підготовка. Є окремий зал, де ми працюємо на спеціальних веслувальних тренажерів, які ми із собою привезли, окремий зал – для аеробики, і ще один, власне, тренажерний. Потім – обід, сон. О четвертій – знов тренування на воді, приблизно годину, а потім знову в зал. Буває, що Юрій Володимирович скорочує тренування на воді, та ми здійснюємо пробіжку – по 8, чи 12 км. Якось навіть проїхали на велосипедах 27 км. Шикарний виїзд вийшов, адже ми поїхали на чудовий водоспад. Втім, наскільки шикарна, настільки і важка була поїздка – потім дуже все боліло (посміхається).

- Так звана загально-фізична підготовка?

- Так. Працюємо над витривалістю, тренуємо серце в різних режимах. Підготовка найрізноманітніша. Але взимку в Італії було більше аеробної роботи.

- Тренер з вами на велосипедах їздив?

- Він з нами і бігає, і на велосипеді їздить, і на воду виходить, і в «тренажерку».

- Контролює?

- Ні. Скоріше, намагається подати нам приклад як треба працювати. І це для нас, дійсно, відмінний приклад. В лютому швидкісної роботи було дуже мало, а вже в березні – набагато більше.

Працювали вп’ятьох – крім мене та Люди Лузан, Юліана Путніна, Олена Циганкова та Юлія Колесник.

- Відчувається конкуренція?

- Від всіх дівчат, в тому числі і від Юлі, яка лише перший рік займається каное. Але на 15 секунд може так зірватися, що мало не покажеться. Всі дівчата стараються, всі хочуть на Олімпіаду.

Chetverikova Italy

Chetverikova Italy

2019-й

- Давайте поговоримо про минулий рік, адже він став дуже успішним для вас. Ви були у фіналах на всіх великих стартах, завоювавши 8 медалей…

- Чесно кажучи, й досі не можу повірити, що це зі мною відбувається. Але в новий сезон входжу з чистого листа. Неможна входити в сезон як переможець, адже всі спортсмени націлюються на медалі. Тож працюю з тою ж мотивацією, що й раніше. Хочемо взяти ще медалі на міжнародних змаганнях, і на Олімпіаді в тому числі.

Chetverikova Italy

- Очікували від себе такого результату в минулому році?

- Чесно кажучи, ні. Не очікувала, що буду настільки близькою до медалей - на чемпіонаті світу, на Європейських ігор. Взагалі, я виходжу на старт з легкістю, на мене нічого не тисне. Знаю, що треба відпрацювати по максимуму. Буде медаль – значить, я молодець (сміється). Якщо немає – працюватимемо далі, щоб вона була наступного разу.

- Після чемпіонату світу було більше позитиву від того, що є медаль та ліцензія, чи відчуваєте, що недопрацювали

- 50/50. Добре, що є ліцензія у «двійки». Але були і недопрацювання: була дуже близькою до медалі спринті – не вистачило десь 0,2 секунди. Засмутилася, але не так, як після Європейських ігор, де я реально втратила медаль, можливо й золоту. Тоді я лідирувала, але зарано фінішувала, і суперниці проїхали повз мене, як стоячої. На чемпіонаті світу просто, як говорять, не доїхала. Після цих двох фіналів дуже зла на себе і повна рішучості доказати, що здатна на більше. Можна було б виступити краще, я впевнена.

C2 500 01 site

- Як поясниш ситуацію на Європейських іграх?

- Складно щось сказати у своє виправдання. Це була моя помилка, хоча Юрій Володимирович завжди говорить: «Дивись де буйки!». Мала що послухати після фінішу від тренера. Але нічого – буду зліша.

- Яка медаль, завойовану в минулому році, є найціннішою для вас?

- Таких у мене дві, обидві на дистанції 500 м: золота – за перемогу на етапі Кубка світу та бронзова на чемпіонаті світу. Кубкова медаль цінна тим, що я ії виборола в напруженому суперництві на останніх метрах дистанції (перевага перед китаянкою, яка стала другою, склала лише 0,05 секунди. – пресслужба). Просто на характері. Ну а в Сегеді я завоювала свою першу медаль на чемпіонаті світу. Це дійсно круто.

- Питання по двійці? Той факт, що у вас з Людою Лузан «праворука» двійка позначається на результаті?

- Так. На початку дистанції все йде нормально, адже немає відрулювання. А ближче до фінішу, коли втома дається взнаки, човен починає зарулюватися, вже не прикладається те зусилля, яке має прикладатися. Звісно, втрачається час. Але, як би там не було, зараз це найкращий екіпаж в Україні. Але хто поїде на Олімпіаду, визначиться в конкуренції. Впевнена, Юрій Володимирович, розглядатиме будь-які поєднання. Він прагне, щоб наша двійка була конкурентоспроможна на самому високому рівні, зокрема на Олімпійських іграх.

ОЛІМПІЙСЬКИЙ НАСТРІЙ

- Працюючи з дворазовим олімпійським чемпіоном, відчуваєте в ньому націленість саме на Олімпійські ігри?

- Так. В кожному його слові присутня нотка цілеспрямованості. Він завжди думаю про перемогу і націлює таким же чином своїх підопічних: «Ти маєш бути злішою, маєш думати тільки про свій результат, не звертаючи уваги на суперників». Це дуже заряджує і в підготовці, і на змаганнях. Буває, починаєш тухнути на тренуванні, він говорить: «Заспокойся, зачекай, розслабся, переосмисли та починай знов». І ти починаєш, працювати, правильно працювати». Тренер їде поруч, підказує, і завжди налаштовує на максимум: «У тебе є ціль, і ти повинна до неї рухатися, незважаючи ні на які перешкоди. Все в твоїх руках». І всі ці важкі тренування заради завітної медалі.

- Ви вихованка херсонської школи веслування. Але не так давно ви стали виступати за Житомирську область. Як вам працюється на новому місці?

- Супер! У порівнянні з тим, як було, коли я виступала за свою рідну область – це земля та небо. Житомирська область запросила мене до себе, коли у мене ще не було результату – в мене просто повірили і дали мені цей поштовх. Якщо є якісь питання, я телефоную президенту Житомирської обласної федерації веслування Кирилу Лемке, він завжди допоможе. Юрій Володимирович також допомагає у вирішенні організаційних питань. Ось так разом рухаємося до головної цілі

Відразу видно, щоб він націлений, щоб Україна і в жіночому каное піднялася на вищу сходинку олімпійського п’єдесталу.

- Які цілі на олімпійський сезон?

- Виступити на Олімпійських іграх в двох видах програми. Виступити максимально успішно, тобто піднятися на п’єдестал. Причому, я однаково серйозно налаштована на обидва види програми. В спринті - після таких міні-невдач на Європейських іграх та чемпіонаті світу я надмотивована – хочу боротися і дуже хочу завоювати медаль. Хочу доказати, що Україна – сильна держава у жіночому каное.

C2 500 02 site

C2 500 02 site

Анастасія ЧЕТВЕРІКОВА. 2019-й. Виступ на міжнародній арені

Змагання

1

2

3

Інші рез-ти

Всього

Кубок світу

С1-500

---

С2-500, С2-200, С2-500 мікс

8 – С1-200

4+1

Європейські ігри

---

---

----

4 – С1-200,5 – С2-500

0+2

Чемпіонат Європи серед молоді

С1-500, С2-500

С2-200

----

 

3+0

Чемпіонат світу

---

---

С1-500

7 – С1-200, 7 – С2-500, 6– С2-200

1+3

 

3

1

4

 

8+6 фіналів

Пресслужба ФКУ